“Мамо, я хочу жити з татом. Ти мені не потрібна!” – сказала мені моя семилітня дочка.

Одного ранку моя семилітня дочка сказала мені, що я їй не потрібна. Вона зібрала свої речі, попрощалась з морською свинкою і сказала, щоб я не переживала, бо її батько про неї подбає.

З Миколою ми розлучилися два роки тому. Усі роки спільного життя ми мучились один з одним. Ми часто сварились та ображались один на одного. Ми зрозуміли, що більше не можемо жити разом і в кожного з нас має бути свій шлях.

Після розлучення я вирішила жити тільки для себе та дочки. Колишній чоловік приходив до дочки і вони проводили багато часу разом. До мого нового чоловіка Василина добре ставилась і вони одразу порозумілись. Вона добре вчилась у школі, була чемною та слухняною.

Одного дня дочка раптом сказала, що хоче жити з батьком. А я її любила, доглядала і робила все, щоб вона була щасливою. Ніколи не дочку ображала і довіряла їй.

Василина могла з подругами увесь день малювати і бавитись ляльками. Я їй дозволяла гуляти з друзями недалеко від нашого будинку. Коли вона приходила брудна з двору, бо бігала по калюжах я на неї не сварилась. Я ніколи не могла подумати, що моя дитина може захотіти переїхати до батька і покине мене.

Я зателефонувала до колишнього чоловіка і все розповіла. Він швидко приїхав і забрав дитину. Мені було важко без дочки, я два тижні дуже переживала, але вирішила не телефонувати до неї і чекати поки вона сама до мене подзвонить.

Інші матері могли б радіти на моєму місці, бо у них з’явилось багато часу і їм не потрібно дбати про дитину, а я сумувала і плакала. Коли дочка зателефонувала і запитала чи можна ще бути в батька. Я їй відповіла, що може там залишатись стільки скільки захоче.

Але за декілька хвилин я зателефонувала до неї і сказала їй приїхати додому, бо дуже сумую. Колишній чоловік одразу зібрав дитину і привіз додому. Але дочка не зраділа, вона плакала і хотіла повернутись до батька. Я не розуміла чому вона себе так поводить. Я купила їй шоколадного торта і морозиво, але вона на них навіть дивитись не могла.

Було таке враження, що дитина не любить мене і я заставляю її жити зі мною. Я не знала, як зробити так, що все було, як і раніше.

Ввечері Василина нічого не хотіла їсти, вона сиділа на кріслі і дивилась на стіну. Я вирішила спробувати з нею поговорити.

– Що сталось? Чому ти на мене злишся?

– Я хочу, щоб ви з татом жили разом! – відповіла вона.

– Але ми не можемо жити разом, бо не любимо один одного. Ми любимо тебе!

– Це через мене ви не живете разом?

– Ні, ти не винна. Ми з твоїм батьком дуже змінились і нам більше не цікаво разом.

Вона почала плакати і я її обняла. А потім дочка довго сиділа на кріслі і я бачила, що вона про щось думає. Я ніколи не думала, що наше розлучення так на неї вплине і вона через це буде дуже переживати. Я навіть не здогадувалась, що вона думає, що це через неї ми з чоловіком розлучились.

Після нашої розмови моя дочка ніби ожила, вона почала поводитись, як і раніше. Добре, що я змогла її заспокоїти. Тепер Василина живе зі мною і все у нас добре.

Якщо дитина вас щось запитує краще їй відповісти їй правду і не відмовчуватись. Вона має усе усвідомити і зрозуміти вас.

Оцените статью
“Мамо, я хочу жити з татом. Ти мені не потрібна!” – сказала мені моя семилітня дочка.