У мене є сусідка, звати Марійка. У неї 5 дітей. Діти всі доглянуті, виховані. Старші ходять у школу, а молодші — у садочок. По господарству помагає поратися мама, а сестра, в якої немає своїх дітей, час від часу підкидає трохи грошей.
Все було б добре, якби не її сварливий характер. Ніби добра жінка, працьовита, швидка до роботи, але всюди її багато, все її цікавить, все вона знає краще, всіх повчає і робить зауваження. Замість того, щоб пильнувати себе й своїх дітей, вона пхає свого носа в чуже життя.
Сусіди вже добре знають її прикрий характер, тому, щоб не зв’язуватися з нею й не скандалити, стараються ігнорувати її. Але то тільки до певного моменту. Вона любить на пустому місці сварку робити, лиш би тільки більше людей почуло і збіглося на її крики. Ось така вона жінка.
Ще кілька років тому жила у хаті разом з чоловіком, дітьми, мамою та сестрою. З них всіх чоловікові перепадало найбільше. Її Богдан був дуже маломовний, тихий та спокійний чоловік. Все терпів, ніколи не скаржився. А Марійка з нього насміхалася, принижувала, навіть, била. Одного прекрасного дня його терпіння закінчилося і він пішов від неї.
Спочатку Марійка не зрозуміла, що сталося, думала — не витримає, прибіжить назад. А він не повернувся. Вона — жінка горда. Може, якби перепросила його, то він би ще подумав і прийшов назад, бо як-не-як, 5 дітей мають. Але, ні, не стала просити. Натомість подала на аліменти, бо зрозуміла, що сама дітей на ноги не поставить.
Богдан працює, виплачує аліменти й знайшов собі іншу жінку. Одружився з нею і живе щасливо, а в Марійки все життя верх ногами пішло. Залишилася вона з дітьми, без чоловіка й роботи. До того вона ніколи ніде не працювала. Аж коли стало сутужно з грошима, пішла на роботу.
Ніхто не сподівався, що станеться така несподіванка — Марійка народила дівчинку. Ще одну. Хто батько дитини, ніхто не знає. Мама зі сестрою шоковані. Ніхто до останнього не помічав її вагітності. Звичайно, діти — то радість. Але старшій доньці вже 20 років. Вона збирається заміж і вже скоро будуть внуки. Та й дитину треба ростити, виховувати. А де ж батько дитини? А цього й сама Марійка не знала.
Марійка уже не свариться з сусідами — не має часу. Раніше, коли б у когось таке сталося, вона б насміхалася та обзивала всякими поганими словами ту жінку. А тут таке сталося в неї.
Сусіди виявилися нормальними, розумнішими — співчувають їй. З колишнім чоловіком зв’язку немає. Марійці важко самій з дітьми справлятися, як з дорослими, так і з наймолодшою донечкою.
Мама її за той час захворіла, перенесла інсульт, робити нічого не може. Та й з грошима важко, бо вона у відпустці по догляду за дитиною.
Але життя йде, у цьому році дівчинка пішла вже у перший клас, Марійка щаслива. Щоправда, я відчуваю, що несолодко тій дитині їй в житті прийдеться, ще багато настраждається через свою маму. Дай Боже, щоб я помилялася.
