Марина дзвонила друзям свого сина, колегам по роботі, розпитувалася, чи вони не ображають її Віталіка. Вона поступово pyйнyвaлa свої з сином стосунки.

Моя подруга довгий час не могла звикнути до думки, що її син вже виріс і не потребує її цілодобової опіки. Вона кожного дня зранку вставала, першим ділом брала в руки телефон і дзвонила своєму Віталіку, щоб запитати, чи він поїв, чи добре поспав, чи його ніхто не ображає. І так по десять разів на день. А якщо Віталік не брав слухавку, Марина їхала до нього, бо думала, щось страшне трапилося з сином.

Здавалося б, що тут такого — просто мама дуже любить свого сина і хвилюється за нього. Але тут є одне але. Віталікові вже 35 років. Він сам батько двох донечок. В такому віці людина вже й сама може потурбуватися про себе. Тим більше, що у Віталіка є чудова дружина, яка його любить не менше, аніж його мама. Сам Віталік це чудово розуміє і бачить, що мама втручається в його сім’ю і в його життя.

Взагалі, Марина дуже чекала на появу свого сина. Близько десяти років вона не могла завагітніти. Але Бог почув їхні з чоловіком молитви й Марина завагітніла. Після народження сина, вона не відходила від нього ні на секунду, нікому не довіряла його. Так Віталік ріс до того віку, поки не настав час вступати в університет. Тоді хлопець зрозумів, що це шанс вирватися з-під постійної опіки мами й нарешті зажити своїм життям.

Так і сталося. Віталік поїхав в інше місто на навчання, там знайшов собі жінку, там і залишився. Марина ледве це пережила. Вона була впевнена, що син буде біля неї до кінця життя, пропонувала дітям жити з нею. Але вони відмовлялися.

Тоді Марина стала контролювати сина телефонними дзвінками. Вона дзвонила його друзям, колегам по роботі, розпитувалася, чи вони не ображають її Віталіка. До нього дзвонила, а коли син пояснював мамі, що він працює й не має часу говорити, вона ображалася й кидала слухавку.

Я не можу сказати, що Віталік зовсім забув маму чи не любив її. Ні, ні в якому разі! Віталік періодично приїздив, одразу привіз свою майбутню дружину познайомити зі своїми батьками. Олена — дівчина спокійна, серйозна. Тим і сподобалася Марині. Але навіть Олені свекруха змогла допекти постійними дзвінками.

Віталік кожного тижня приїздив з дружиною до мами, потім, як появилися діти, то привозив дітей. Але його теж потрібно розуміти — в нього робота, працює 6 днів на тиждень, двоє дітей та дружина, які потребують його уваги. Навіть в ту одну неділю він їхав з сім’єю до своєї мами.

Він не міг 24 години на добу думати про неї. Чого не скажеш про Марину. Найгіршим проявом її такої поведінки було те, що вона любила вдати, що погано себе почуває і дзвонила до сина, щоб він мерщій приїхав. Віталік кілька разів посеред ночі приїжджав до неї, бо з її слів їй залишалося жити всього кілька годин. З часом Віталік перестав вірити мамі й просто просив її викликати швидку, якщо вона себе зле почуває. Тоді Марина на нього ображалася, казала, що бачити його не хоче.

Одного разу я не витримала й поговорила з нею на цю тему. Пояснила їй, що діти ростуть, нам потрібно бути готовими до того, що вони заведуть собі свої сім’ї й будуть жити своїм життям. Навела їй приклад того, що мої діти всі також окремо живуть, донька взагалі постійно за кордоном пропадає. Від того, що я її менше бачу, я ж її менше не люблю, а вона мене.

Я порадила подрузі заспокоїтися й дати дітям спокій, може, тоді вони стануть цікавитися нею більше, почнуть частіше дзвонити й приїздити. Не потрібно набридати й привертати увагу, це — дратує, від того діти уникають з нею спілкування.

Марина мене послухала. Здається, в них все налагоджується. Діти знову приїжджають, внучки по подвір’ю бігають, Віталік смажить шашлики, а Марина з невісткою накривають на стіл. Сподіваюся, подруга не зіпсує всього знову.

Оцените статью
Марина дзвонила друзям свого сина, колегам по роботі, розпитувалася, чи вони не ображають її Віталіка. Вона поступово pyйнyвaлa свої з сином стосунки.