Марина прибирала бабусину оселю. Вона випадково знайшла стару фотографію, на якій були зображені двоє чоловіків. Один її батько, а інших – хто? Невже в її сім’ї є якась таємниця?

Марина приїхала до бабусі в гості. Вона мала прибрати маленький будиночок. Бабуся старенька. Сама не вигребе пилюку за шафами.

Бабуся Оксана пішла до подружки за молоком. Марина стала до роботи. Почала з кухні. Помила посуд, розморозила холодильника, протерла кожну поличку. Стала дівчина готувати борщ. Бабуся все ще не поверталася.

Марина вирішила перепочити. Свою книжку забула. Добре, що в бабусі велика бібліотека. Дівчина схопила збірник віршів Бодлера, але розгорнути книгу не встигла. Маленький, червоний фотоальбом привернув увагу дівчини. Марина зняла знахідку з полички, а книгу повернула на місце.

Фотографії різні. На них були зображені всі родичі: далекі і не дуже. Люди посміхалися Марині широкою та щирою посмішкою. Тут були тітки, дід, двоюрідна сестра, а ще… Хто це? Дівчина пильно дивилася на незнайоме їй обличчя. Вона не знає цього чоловіка. Чому він стоїть біля її батька? Вони обіймаються, наче найрідніші люди.

Дівчина витягла фотографію з кишеньки. На звороті стояла дата зйомки і прізвисько – її прізвисько. Що ж це виходить? Це батьків брат?

  • Доню, я вдома! – Прокричала з порогу бабуся Оксана.

Марина довго не чекала. Вона одразу запитала про чоловіка з фото. Літня жінка скривилася. Її гарний настрій зник миттєво. Вона поставила молоко прямо на підлогу і сказала скрізь зуби:

  • Це погана людина, Мариночко. Навіть згадувати про нього не хочу. Дай мені цю фотокарточку. Я її викину.
  • Бабусю… – Марина замовчала на якусь мить. – В нашій сім’ї так багато таємниць. Всі щось приховують роками. Час йде. Я вже доросла. Розкажи мені, що в нас відбувається? Я маю право знати.

Бабуся Оксана скривилася. Вона дивилася на фото з презирством, але, варто було перевести погляд на онуку, як її губи розтяглися в посмішці.

  • Ну, гаразд. Ходімо нагріємо молочка, дістанемо варення та поговоримо по душам.

Чоловіка на фото звали Микола. Він рідний брат Олександра – батька Марини. Чоловіки гарно дружили. Вони були один за одного горою. Якщо Микола робив якусь дурницю, то Сашко обов’язково був поряд.

Брати пройшли разом багато перешкод. Вони рано втратили батька, якого любили більше, ніж матір. Переживали своє горе довго. Різні події трапилися в ті часи. Проблеми з вчителями, погане навчання, цuгApku та дивні компанії. Брати слідкували один за одним. Якщо хтось з них втрачав контроль над своїм життям, інший допомагав. Мама дізнавалася про пригоди синів через роки. Вони мовчали, як партизани, коли вона намагалася дізнатися зернята інформації.

Ідилія зруйнувалася двадцять п’ять років тому. Сашко зустрів чудову дівчину Ірину. Закохався в неї по самі вуха. Від того кохання з’явилася Марина. Молоді жили так добре, що мало хто їм вірив. Як це без сварок? Навіть через не помитий посуд не сперечалися? Ні. Казкове кохання. Про таке пишуть в книгах та знімають фільми.

Микола завжди заходив у гості. Чоловікові довіряли всі сімейні таємниці. Він частенько бував на сімейних святах і завжди допомагав. Брати разом побудували будинок, в якому молоді прожили сім років.

  • Чому я не пам’ятаю його? Ну, Миколу? – Поцікавилася Марина.
  • Ти мала була. Твої батьки зіграли весілля через два роки стосунків. Ти з’явилася одразу після гуляння. То порахуй скільки тобі було.
  • П’ять? – Невпевнено уточнила дівчина.
  • Правильно! Слухай далі…

Микола закохався в Ірину. Він довго кохав її мовчки, але почуття взяли гору. Чоловік обережно та переконливо розповідав Ірині видумані історії про зради Сашка. Мовляв, він проводив інших жінок додому, дарував їм квіти, руки цілував. Іра не вірила. Вона нічого не говорила Сашкові. Думала, він їй не повірить. Як рідний брат може про нього казати щось погане? Вони з пелюшок разом!

Історії ставали пікантнішими. Тепер Микола начебто бачив, як Сашко цілує іншу жінку. Ірина здалася. Вона повірила. Микола запропонував їй утекти від усіх, щоб почати нове життя. Пара заховалася бозна де. Вони довго переховувалися від усіх родичів.

В родині відбувався безлад. Сашко не міг впоратися з горем. Він втратив одразу двох коханий людей. Його зрадили, паралельно розтоптавши почуття. Чоловік приклався до пляшки. Життя Сашка закінчилося рано. Прожив ще рік і все. Чи то горе, чи згубна звичка відправила його на той світ. Марина залишилася, фактично, без батьків. Матір не з’являлася, як і зрадник-брат.

Лише через десять років до бабусі Оксани дійшли відомості про життя втікачів. Прожили вони в шлюбі чотири роки. Ірина завагітніла від Миколи. Чоловік різко змінився. Він не бажав виховувати дитину. Покинув жінку саму. Іра не витримала такого горя. Вона мала все: люблячу родину, гарного чоловіка та красуню донечку. Жінка віддала все заради Миколи, який безжально її покинув. Розум покинув Ірину. Вона потрапила в психіатричну лікарню, де вk0p0тuлA собі віку.

  • Де Микола?
  • Хрін його знає! – Стримана бабуся Оксана кипіла від люті. – Йому тут не раді і він про це знає.

Марина подивилася на фотографія, яка лежала на столі.

«Сама її викину» – твердо вирішила дівчина.

Оцените статью
Марина прибирала бабусину оселю. Вона випадково знайшла стару фотографію, на якій були зображені двоє чоловіків. Один її батько, а інших – хто? Невже в її сім’ї є якась таємниця?