Назар до п’яти років жив з матір’ю і батьком. Але одного дня усе змінилось. Одного ранку хлопчик прокинувся і коли пішов до кухні, то побачив матір, яка сиділа за столом та плакала. Коли він підійшов до неї, то вона розповіла йому, що батько пішов і більше до них не повернеться, а вона не зможе його сама виховати і прогодувати, тому вона змушена віддати його у дитячий будинок поки не розв’яже свої проблеми.
Хлопчик плакав і просив матір не залишати його, він обіцяв слухатись та допомагати їй. Але на наступний день вона відвезла сина у дитячий будинок. Жінка пообіцяла йому, що буде приходити до нього і колись його обов’язково забере.
У дитячому будинку було дуже багато покинутих дітей. Назар дуже злився на батьків, він відчував себе зрадженим і нікому не потрібним. Він не розумів чому від них пішов батько, бо мати нічого йому не пояснила.
Спочатку мати приїжджала до сина, але через деякий час перестала приходити до нього. Хлопчик сподівався, що колись його мати прийде і забере його, але цього так і не сталося. Коли йому виповнилося чотирнадцять років він зрозумів, що його покинули назавжди.
Одного дня до них у дитячий будинок привезли дівчинку на рік молодшу від Назара. Її батьки загинули у пожежі. Вона дуже переживала через смерть рідних людей і тому ні з ким не хотіла спілкуватись. Назарові вона дуже сподобалася, тому він старався її втішити.
Через деякий час Марина почала спілкуватись з іншими дітьми, вона найбільше дружила з Назаром. Так вони почали проводити багато часу разом і ділились секретами.
Хлопець виріс та вступив в університет, а через рік Марина вступила у той самий університет, що і її друг. Молоді люди почали зустрічатися, а потім вони вирішили жити разом і орендували квартиру. Назар після навчання знайшов підробіток і за ці гроші вони орендували житло.
Після отримання диплома молоді люди знайшли хорошу роботу та одружились. Вони мріяли про дитину, але Марина не могла завагітніти. Після консультації лікаря і аналізів виявилось, що молода жінка має проблеми зі здоров’ям, тому не може завагітніти.
Одного разу Назар з дружиною вирішили поїхати у дитячий будинок де вони виросли. Вони купили іграшки та солодощі для дітей. Коли вони зайшли у приміщення до них підбіг маленький хлопчик, йому було приблизно чотири роки і він обняв їх та сказав:
– Я вас так чекав! Я хочу, щоб ви були моїми батьками. Заберіть мене жити до себе.
Коли подружжя повернулось додому, то увесь час думало про маленького хлопчика. На наступний день вони знову повернулися у дитячий будинок, бо вирішили всиновити його.
Через декілька місяців вони зібрали усі необхідні документи і маленький Степан переїхав жити до них. Марина та Назар стали його батьками. А через декілька місяців жінка дізналась, що вагітна – це було справжнє диво. Степан з нетерпінням чекав народження сестрички чи братика, він обіцяв матері допомагати доглядати за дитиною.
