Квартира, де колись мешкали батьки, тепер є власністю їхнього синочка, хоча мати й перечила цьому і навіть хотіла розлучатися з батьком. А причина така: спершу мама була заміжня за іншим чоловіком, у них народилася спільна донька Інна, згодом вони розлучились і жінка жила з донькою у квартирі дідуся, згодом знову вийшла заміж, саме у цьому шлюбі народився синочок Михайло.
Усі переїхали на батькову трикімнатну квартиру. Та через деякий час дідуся не стало і мама почала здавати його двокімнатну квартиру в оренду. А коли Інна вийшла заміж за Сергія, то подарувала ключі від дідової квартири молодій сім’ї.
Чотири роки тому у них з Сергієм народився син, а через два роки – донька. Мати вже попередньо знала, що квартиру перепише на них. Та батько не погоджувався, На його думку, правильно було б продати дідусеву двокімнатну квартиру, а гроші роздати порівно усім дітям. Та мати настоювала на своєму, казала, що хлопчик ще заробить, він же майбутній чоловік. Чоловік теж поступатися не став, і виставив умову, що якщо дружина перепише квартиру на Інну, то він віддасть свою Михайлику.
Мати не взяла це до уваги й зробила, як вирішила: переписала дідову двокімнатну квартиру на доньку Інну з її чоловіком Сергієм. Після цього батько довгий час вмовляв сина прийняти у дар трикімнатну квартиру.
Батько пояснював, що коли його не стане, то мати усе майно перепише на Інну, а йому нічого не залишиться, й доведеться жити десь на зйомній квартирі, якщо будуть на неї гроші. Також казав, що у найгіршому випадку, матір передасть свою квартиру Інні, а та вже буде розпоряджатись, як їй завгодно. Просто батько турбувався за синове майбутнє…
Після усіх доводів й аргументів, Михайло вирішив прийняти батьковий подарунок – квартиру. І поклявся при нотаріусу, що за життя батька нічого з цим майном не робитиме. Батько повірив йому.
Та незабаром, про цю угоду дізналася мати, й почала підбурювати Михайла переписати квартиру на неї, бо той ще молодий, може доведеться на бізнес якийсь кредит взяти, то так і квартиру втратити можна.
Коли вона зрозуміла, що від сина нічого не доб’ється, почала тиснути на батька.Спочатку залякувала тим, що подасть на розлучення, та чоловік мав залізний аргумент: “Твоя квартира дісталась Інні, я свою віддав Михайлу, все справедливо“.
Тоді жінка вигадала нові умови. Вона заявила, що в Інни двокімнатна квартира, а в Михайла трикімнатна, і справедливо б було подарувати доньці ще й автомобіль.
Чоловік відповів, що в Інни ще є власний батько, і хай він теж якось посприяє її матеріальному благу. Після цієї фрази мати не на жарт розлютилася, і зібралася переїхати жити до доньки, але дарма, зять був категорично проти, жити з тещею. Відтоді мати трохи втихомирилась, і про розлучення вже не згадувала, бо зрозуміла, що так ще договориться до того, що взагалі опиниться на вулиці.
Але з Михайлом так і не розмовляє, бо переконана, що трикімнатну квартиру він має віддати Інні.
Тепер хлопець зрозумів, чому тато так наполягав прийняти у дар квартиру, бо клопотів різних у житті траплятиметься чимало, але він завжди буде впевнений, що має дах над головою.
Як вважаєте, правильно вчинив батько, що переписав квартиру на сина?
