Їхала я недавно до батьків, автобусом. Зазвичай я добираюся поїздом, бо так швидше, але з роботою не вдалося все владнати, тому добиралася автобусом. Дорога була довга, адже мої батьки живуть в іншому місті.
В автобусі було мало людей й кожен займався своїми справами — хтось сидів у телефоні, хтось читав, а хтось спав. Щоправда, мою увагу привернули мама з дитиною. Дівчинці на вигляд було 4 роки. Вони сиділи спереду мене й мама постійно шарпала цією дитиною, як лялькою. Дитина вередувала, просила пити, бо в салоні було душно, а мати всіляко намагалася її заспокоїти й часто підвищувала на неї голос. Мені така поведінка здалася неприпустимою, бо в чому вина маленької дитини, хіба вона винна, що їй погано?
Врешті-решт, дівчинка заснула. Я теж одягнула навушники й задрімала. Прокинулася десь через годину від того, що автобус різко зупинився. Я розплющила очі й побачила, що всі повставали й ніби збираються виходити.
“Значить — ми вже приїхали, оце я задрімала”, — подумала я собі. Але ні, виявилося, що та дитина, що спала на сидінні, прокинулася й почала кликати маму, а тої не було. Всі бачили, як ця дівчинка заходила з мамою, але ніхто не звернув уваги, що мама через кілька зупинок вийшла, а дитина залишилася спати, нічого не підозрюючи. Дитина плакала й просила відвести її до мами, а ми всі взялися її заспокоювати.
Водій одразу зателефонував у поліцію і з’ясувалося, що мама вже теж звернулася із заявою, що викрали її доньку. Через якийсь час приїхала поліція з тією горе-матір’ю, розпитали у водія, як все трапилося і забрали дитину разом з мамою у відділок.
Як ми всі вже потім дізналися, жінка була не зовсім у тверезому стані, бо поверталася із дня народження. В автобусі їй стало погано й попросила водія зупинити автобус. Той її не так зрозумів, думав, що вона приїхала на свою зупинку, тому не роздумуючи зупинив, жінка вийшла, водій зачинив двері й поїхав.
Вона “хотіла тільки повітрям трішки подихати, а її залишили посеред дороги в незнайомому населеному пункті”. Словом, жінка у всьому звинувачувала “недобросовісного водія”, але усі пасажири стали на його захист, бо він справді не був винний у цьому. Він не може думки читати й за чужими дітьми слідкувати.
Після цього інциденту ми ще довго не могли прийти до тями й між собою в автобусі обговорювали те, що сталося. Всіх цікавило, чи буде тій матусі щось за те, що так безвідповідально себе повела і змусила дитину такий стрес пережити. А й справді, чи буде їй щось за це? Може хоч штраф якийсь отримає?
