Мою дружину звати Наталя. Вона сирота. Батьки від неї відмовились одразу після її народження. Оформила опіку і виховувала її тітка.
Наталя була вдячна сестрі матері за те, що вона про неї дбала. Вона добре вчилась у школі, тому вступила в університет на бюджетну форму навчання. А потім відкрила свою фірму.
Зараз вона дуже добре заробляє і ми з нею змогли купити квартиру у центрі міста та машину. Мою дружину поважають усі наші друзі та знайомі, але її рідна мати ніколи нею не цікавилась.
Коли ми з Наталею познайомились, то її тітки уже не було на цьому світі. Сталась трагедії і Валентина Миколаївна потрапила в автомобільну аварію. Жінка добре виховала племінницю і вона стала дуже гарною та розумною дівчиною. Коли ми почали зустрічатися з Наталею усі мої друзі мені заздрили.
Одного разу до нас постукали у двері, я думав, що це дружина повернулась з роботи, але коли я відкрив двері, то побачив літню жінку. Вона сказала, що вона є матір’ю Наталі і пішла до кімнати.
Вона подила себе дуже негарно, навіть не захотіла роззутись і у брудних черевиках ходила по квартирі. Я зателефонував дружині і попросив її якнайшвидше приїхати додому. Коли вона приїхала, то жінка заспокоїлась і попросила у дочки аліментів.
– Ти мене покинула коли я була маленькою і про мене не згадувала. Я не буду тобі давати гроші!
– Тоді я буду судитись.
Наталя вигнала з квартири свою матір. Через деякий час виявилось, що жінка таки пішла у суд. На засідання моя дружина покликала свого дядька, який сказав, що її виховувала тітка, а мати ніколи до неї не приходила. Жінці відмовили і вона дуже розізлилась на дочку. Сказала, що піде у поліцію.
Там їй сказали, що її дочка може сама вирішувати чи буде допомагати їй чи ні, бо вона її не виховувала і тепер вона немає права вимагати в неї аліменти.
Любіть своїх дітей і дбайте про них, бо коли ви будете старими вам знадобиться їхня допомога. Щоб потім ви не жаліли та не розкаювались через те, що не дбали про них.
