— Сьогодні я буду народжувати! — сказала Марія тільки прокинувшись і, як у воду гляділа. Вона наказала чоловікові готувати машину, а сама, одягнувшись, сіла на дивані й чекала. Ігор прийшов до жінки й сказав, що все готово, їм пора їхати. Це був ранок, а вже ввечері Марія тримала свою донечку на животі й не могла натішитися. Пологи пройшли набагато краще, ніж уявляла собі молода жінка.
Донечка народилася здоровою, вагою 3100 грамів та довжиною 52 см. Лікарка, коли вперше подивилася на неї, сказала, що буде моделлю, бо має довгі ніжки. Дівчинку забрали у матері й відвезли у відділення для новонароджених.
В той день акушери та медсестри мали достатньо роботи, бо, крім Марії, народжувало ще кілька жінок і всі майже одночасно.
Марію відвезли в палату і вже через якийсь час принесли їй дитину, щоб годувати. Донечка була дуже спокійна, мало плакала, але мала добрий апетит. Вона поїла й медсестра знову забрала її. Наступного дня процедура повторилася й Марії знову принесли дитину. Але на цей раз — не її. Жінка тільки одним оком глянула на немовля й зрозуміла, що це — не її донька. І серце її не підвело, розкутавши дитину вона побачила, що це — хлопчик. Марії аж волосся дибки стало.
Коли вона усвідомила всю серйозність ситуації, з сусідньої палати до неї донеслися крики якоїсь мами. Марія взяла малюка на руки й попрямувала в ту палата. Всі медсестри також збіглися туди, серед яких була й найстарша з них, Ніна Петрівна. Вона стояла й намагалася заспокоїти молоду маму, а та кричала, що в неї вкрали сина. Марія проштовхнулася крізь натовп й поспішила до тієї жінки.
— Подивіться, може це ваш син? — сказала Марія й дала малого їй на руки, а сама підбігла до тієї дитини, яку принесли тій жінці. Роздивившись добре, вона видихнула з полегшенням. Це була її донечка Анастасія.
А інша матуся, розгорнувши пелюшки, крикнула, що це — її син, бо побачила у нього родимку під коліном. А ще кажуть, що всі діти на одне лице! Мама відчуває серцем, де її дитина і це — не вигадки.
Сталася така ситуація тому, що в Марії й тієї матусі, теж Марії як вони вже потім дізналися, майже одинакові прізвища. Різниця всього в одній літері. І палати їхні знаходяться поруч. Ніна Петрівна тоді напевно втомлена була дуже, після напруженої ночі, а може й через свою недбалість, не звернула увагу на цю одну літеру в ярличку й переплутала немовлят.
Але материнське серце не обманеш! Звісно, жінки подружилися після такого й надалі дружать сім’ями вже багато років. Добре, що все щасливо розв’язалося, але такого інциденту нікому не побажаєш пережити.
