В той час, коли моя дружина народжувала, ще не було УЗІ й дізнатися стать дитини неможливо. У нас зростав син, коли Валентина повідомила, що вагітна. Ми раділи, адже планували другу дитину, правда, потім, пізніше. Але так вийшло, то ми раді. Я взагалі не переймався. Першого хотів сина, він у мене є. А хто буде другий, не важливо. Дружина мріє про донечку, я підтримую її в її бажанні. Але для мене якщо і другий син, то я тільки радий.
Якось швидко у Валентини росте живіт. Ще тільки половина терміну, а вона таких розмірів, неначе народжувати пора. Інколи я сумнівався, можливо щось не так зрозуміла дружина і термін більший? Але наша лікар говорила, що все нормально, і хвилюватися не потрібно. Дружина під наглядом, так що все добре. Правда одного разу лікар обмовилася, що чула два серцебиття, та не стверджувала, що то так. Тому ми заспокоїлися і чекали одну дитину.
Пологи у дружини почалися набагато раніше, ніж потрібно. Я сам повіз її до пологового. Вирішив чекати на вулиці. Медсестра вийшла і сказала, щоб їхав додому. Ще не зрозуміло, чи народжувати буде, чи залишать лежати до пологів. Я послухався і поїхав. Вдома не знаходив собі місця. Часто телефонувати, будуть тільки сваритися. Адже домашній телефон у сусідки, куди не будеш ходити кожні пів години.
Але через годину все ж таки зателефонував. Мені відповіли, що народила, вітають мене. Потім медсестра запитала, кого б я хотів найбільше. Я відповів, що не проти й хлопчика і дівчинки. Тиша в слухавці. Потім медсестра сказала, що я вгадав. У нас народилися і хлопчик і дівчинка. Я радий звичайно, але як, що робити?
Потрібно заспокоїтися, а потім вирішувати всі питання. Адже наразі все множиться на два. А в нас від сина тільки залишився одяг.
Минули роки, наші діти давно дорослі, подарували нам онуків. Ми з дружиною щасливі.
