Моя донька швидко знайшла хлопця своєї мрії і вийшла за нього заміж. А через рік після весілля у пари з’явились близнятка. Зрозуміло, що двох малюків ростити доволі важко, тому ми допомагали, як могли. Через сім років обірвалося життя мого чоловіка.
Вдома самій було нудно і сумно. Стіни давили мене з усіх сторін і змушували поринати у спогади, від яких з’являлися сльози на очах. Інна жаліла мене і часто телефонувала, щоб якось розрадити. То якісь новини розкаже, то в мене щось спитає.
У нас виробився певний ритуал. До восьмої вечора я робила всі свої справи і чекала на дзвінок дочки. Так тривало місяцями. А потім все пішло на спад. Інна виправдовувалась, що часу на дзвінки немає. Вона і так старається приділити мені увагу.
Мене аж почало дратувати, що дочка дзвонить лише тоді, коли кудись іде і нудно йти мовчки. Невже не можна сісти і спокійно поговорити декілька хвилин, а тоді собі робити свої справи?
– Знаєш, я ж не змушую тебе дзвонити мені. Немає часу, то немає. Займайся сім’єю, а я тут сама по собі буду.
Також Інна з дітьми навідувалась у гості щовихідних. Та і це з часом вони перестали робити. Я вже й не знала, що думати. Може, проблема в мені? Ця думка не покидала мене ні вдень, ні вночі.
Все життя була потрібна рідним, а зараз складається враження, що вони потихеньку від мене відмовляються. Тоді я знову висказалась дочці:
– Все ж таки не дзвони мені і не приходь в гості. Мені ж нічого не потрібно знати про ваше життя і бачити внуків. Ви давно віддалилися і я мала б здогадатися, що рано чи пізно так станеться.
Інна прямо не знала, що відповісти. По той бік слухавки повисла тиша. А потім я просто почула короткі гудки. Коли передзвонила, то телефону уже був поза зоною досяжності.
Через нерви мені стало погано. І довелося викликати швидку. Лікар в першу чергу сказав, щоб я перестала перейматися через дрібниці. Інакше все це може закінчитися плачевно. На душі було гірко і я поділилась із медсестрою джерелом мого нервування. На що вона посміхнулась, а тоді відповіла:
– Зрозумійте, ніяку любов не варто вимірювати у дзвінках і повідомленнях. Вони ж також мають багато справ і важко розірватися над усім. Тим більше діти ростуть. А в такому віці у них ще більше проблем ніж у дорослих. Ви просто знайдіть якесь захоплення, що могло б допомагати вам гаяти час.
