Мене зрадили дві найближчі людини. Такої цинічності я ще ніколи не зустрічала

Знаєте коли в житті складається хороша дружба? Коли збігатися смаки на вино і різні смаки на чоловіків. Ось тільки правдою життя частіше всього складатись навпаки – коли збігатися смаки на чоловіків, а на вино різні. Шматочком апельсину на стінці бокалу зазвичай стає ситуація, коли той чоловік був твоїм чоловіком, а подруга тактовно мовчала, що її дитина не від невідомого, як вона виразилась, “зальотного” хлопця, а саме від твого чоловіка. Колишнього, дякуючи їй.

Так ось. Картина вже досить ясна, проте хочу внести деякі пояснення в саму ситуацію, щоб всі зрозуміли, наскільки підло та цинічно вчинили зі мною мої найближчі люди. Подругу свою я знаю ще зі школи. До тридцяти років ми були не розлий вода. Школу закінчили разом, університет обрали один і той самий, робити зараз, щоправда, різні, проте ми кожні вихідні зустрічались, щоб підтримувати наші гарні відносини. Коли ми познайомились з моїм чоловіком, Настя його не дуже сприйняла. Та й Олег був не в захваті від моєї подругою Мене це заспокоювало, бо в житті я найбільше боялась зради найближчих. Згодом, коли ми стали жити разом з моїм чоловіком, потім вже й одружитись, він просив мене, щоб Настя не приходила до нас додому. Якщо ми хочемо зустрітись, то десь на нейтральній території та без нього. Мене все влаштовувало, хоч трішки не розуміла аж такої неприязні до подруги. У насті ж за весь цей час не було жодного чоловіка. Хіба невеличкі інтрижки на неділю-дві. Минуло вже майже шість років, з того часу, як ми одружені з Олегом, проте дітей у нас все ніяк не з’являлось. Ми дуже хотіли поповнення в родині. Няньчити такого маленького жучка. Коли ми звернулись за порадою до лікаря, він відправив мене на відпочинок до санаторію на три тижні. Порадив завершити з роботою, щоб було менше стресу і напруження. Чоловік мене на цьому ж тижні й відвіз відпочивати. По поверненню додому, Настя мене ошарашила новиною, вона вагітна. Від кого сама не знає. Хоч би що там було, проте я була щаслива за неї, та й сама подруга світилась від щастя.

Коли вдома цю новину я повідомила Олегу, той аж зблід. Запитав від кого, а коли дізнався, що вона не знає, пирхнув щось типу “бідне дитя, виросте без батька з гулящою матір’ю, яка навіть не знає, від кого дитина”. Я щей гиркнула на Олега, хіба ж так можна?! Порадів би за подругу. Ми скільки років не можемо завагітніти, то хоч за неї нехай порадіє. На що почула “угу”. Біьше ми до цієї теми не повертались. Аж до того часу, коли забирали Настю з пологового.

Ми прийшли вітати з народженням малюка до палати. Нас, як найближчих пустили відразу. Принесли кульок, та квітів. Настя горіла щастям. В колисці лежав маленький комочок щастя. Мій чоловік глянув на малечу і пустив сльозу.

Я пішла на низ прогрівати машину. А чоловіка залишила допомогти знести всі речі. Їх щось довго не було, тому я вирішила піднятись, можливо потрібна допомога. НА жаль, чи на моє щастя, стала свідком делікатної розмови. Олег пошипки кричав на Настю, що не можна дитині давати його прізвище, бо я про все дізнаюсь. Настя ж була категорична. Скзаала, що вже записала малечу під його прізвищем та по-батькові. Вже нічого не змінити.

-Дуже цікава у вас тут тема… Видно, ви часу не втрачали, поки я була на лікуванні в санаторії…

Я вибігла з палати вся в сльозах. Мені так боляче ще ніколи не було. В той момент в мене не залишилось нікого. Ні подруги, ні чоловіка. Ні того маленького жучка, якому я мала бути хрещеною.

Оцените статью
Мене зрадили дві найближчі людини. Такої цинічності я ще ніколи не зустрічала