Син Ірини Павлівни вирішив відвезти її у будинок для літніх людей. Він вважав, що правильно вчинив і його матері там буде добре.
Батька Олега не стало декілька місяців тому, залишилась мати, яка так і не змогла змиритись з втратою чоловіка. Хлопець вважав, що у будинку для літніх людей мати буде мати з ким спілкуватись і їй не буде самотньо. Він сподівався, що вона знайде там друзів і зможе змиритись зі втратою чоловіка.
Молодий чоловік залишився жити у квартирі матері, а до Ірини Павлівни приїжджав спочатку раз на місяць, тоді раз у пів року, а потім зовсім про неї забув.
Одного дня до Олега зателефонували з будинку для літніх людей і сказали, що його мати погано почувається. Вони попросили терміново приїхати.
Він одразу поїхав до матері, бо переживав через її здоров’я. Коли Олег зайшов у кімнату, то побачив матір, яка виглядала втомленою.
– Мамо, як ти себе почуваєш?
– Не дуже добре, лікар сказав, що мені не багато залишилось. – відповіла літня жінка.
– Я можу щось для тебе зробити?
– Так, приходь для мене частіше. А ще б хотіла, щоб ти приніс з дому альбоми з фотографіями, я б хотіла їх переглянути. А ще я хочу, щоб ти мені купував шоколадних цукерок. Я їх так люблю. А ще хочу маленького телевізора у кімнату, бо тут дуже нудно. Я б хотіла дивитись серіали.
– А чому ти раніше про це мені не сказала? Я б купив тобі цукерки, телевізор і альбоми приніс. Зараз тобі залишилось жити недовго і ти тільки тепер мене просиш про це.
– Я не хотіла тобі докучати, я розуміла, що у тебе своє життя. Мені було боляче і образливо, що ти мене вигнав з власної квартири та поселив у будинок для літніх людей. Сподіваюся твої діти не вчинять так з тобою, як ти вчинив зі мною. Я тебе пробачаю.
Зараз мені залишилось жити декілька тижнів і я хочу подивитись свої улюблені серіали, згадати минуле та з’їсти шоколадних цукерок.
