Мені було так с0р0мн0 від того, що невістка побачила мене у такому стані, але її допомога буквально врятувала мене.

У мене є дорослий син. Ігор вже одружений, має чудову дружину й двох дітей. Крім них я більше нікого не маю. Чоловік помер кілька років тому. Ми з ним ніколи мирно не жили, бо він частенько випивав. Але я бачила, що він важко працює кожного дня, що він дуже любить свого сина і внуків, тому я закривала очі на його тягу до спиртного.

А потім його на стало і я залишилася жити сама, бо діти живуть в місті. Будинок в мене невеликий, але навіть в ньому, після смерті чоловіка, мені стало дуже сумно й пусто. Діти навідуються не часто.

А я й не хочу просити їх до мене приїжджати, бо вони зайняті. В них свої турботи й своє життя. А про те, що у мене фінансові проблеми, навіть боюся заїкатися. Щоправда, я завжди десь глибоко в душі сподівалася, що вони самі догадаються, що про мене час від часу треба згадати й поцікавитися, чи добре у мене зі здоров’ям і чи є мені, що їсти.

Мій син пристойно заробляє, вони з дружиною не бідують, літають відпочивати в Єгипет кожного сезону. А були часи, коли син до нас кожного дня приходив і просив дати грошей, бо дітям продуктів не було на що купити. І ми з чоловіком все до останньої копійки вигрібали і йому віддавали, бо ми — батьки, які ніколи про нього не забували. А тепер, коли син встав на ноги, забув про свою матір.

Я маю проблему з ногами, живу на мінімальну пенсію і грошей не вистачає. Я вже все, що було, продала, ледве кінці з кінцями зводжу.

Проте, нещодавно до мене без попередження навідалася невістка. Ілона приїхала по старі дитячі речі, бо хотіла подрузі віддати. Я, як на зло, простудилася. Вдома — гармидер, бо я лежала кілька днів у ліжку, встати не могла. Ілона як приїхала, аж за голову схопилася. Сварилися на мене, чому я нікому не подзвонила й не попросила приїхати, допомогти. Вона закотила рукави й почала бігати навколо мене, все прибирати. Потім побігла на кухню, сказала, що приготує щось. Не прийшло й кілька хвилин, як вона вернулася до мене й запитала:

— Мамо, а де продукти? Я окрім кількох картоплин нічого не знайшла. В холодильнику нічого немає, він що у вас поламався? Ви десь в іншому місці їжу зберігаєте?

А я не знала, що й сказати, бо холодильник у мене вже давно пустує.

— Доню, нічого не треба готувати. Я не голодна. — відповіла я.

— Мамо, у вас грошей немає?

Я промовчала. Тоді Ілона взяла сумку й сказала, що скоро повернеться.

Через годину вона прийшла з кількома пакетами продуктів. Сказала, що це ще не все і, що вже подзвонила синові, він закупить овочів на базарі.

Мені було так соромно від того, що невістка побачила мене у такому стані, але ця її допомога буквально врятувала мене.

Потім приїхав син з внуками. Поки діти гралися в іншій кімнаті, Ігор з Ілоною сіли біля мене й почали мені моралі читати, мовляв, чому я їм не сказала, що грошей не маю.

А як я мала це сказати? Я відчула себе старою й нікому не потрібною. Так, мені потрібна була допомога, але якщо діти самі мені не дзвонили й не згадували, то як я мала напрошуватися, щоб вони мені грошей дали?

Оцените статью
Мені було так с0р0мн0 від того, що невістка побачила мене у такому стані, але її допомога буквально врятувала мене.