Чи бували у вас такі ситуації, що ви не могли відмовити комусь зі своїх членів родини у допомозі, бо вони давили на жалість й від того ви жертвували своїм життям, своїм вільним часом? У мене так триває вже близько 4 років. З віком я стала притримуватися такої позиції: не нагулявся, не знайшов ще свого місця в житті — не народжуй дітей.
Я вчуся і маю дистанційну роботу. Через такий мій графік, моя сім’я, а точніше, брат з його дружиною, думають, що на мені можна їздити. У них 2 дітей, скоро буде 3. Цих дітей виховала я, говорю це без перебільшення.
Андрій одружився “по зальоту”, але вони з Олею, його дружиною, кохали один одного, тому це нікого не збентежило. Народилася двійня! Оля зовсім не справлялася з дітьми, ну це й не дивно, двоє дітей на раз. Наші батьки ще не пенсіонери, обоє працюють на роботі 6 днів на тиждень. Я тоді вчилася на першому курсі університету.
Коли постало питання, хто буде їй допомагати, одноголосно було вирішено, що я. В мене навіть не запиталися, чи можу я це робити й, чи хочу взагалі. Я пропонувала найняти няньку, чи в садок віддати, але Оля, братова, виступила категорично проти.
Я у свої студентські роки пройшла бойову школу підготовки до материнства, я це так назвала. Признаюся, я дуже люблю своїх племінників і тому з ними залишалася, але це не нормально! Я приходила, Оля давала мені дітей на руки, казала, де каша, підгузки, а сама йшла “розвіятися” з подругами в кафе, на манікюр, за покупками. А мені коли жити? Чому я цілими днями повинна бути нянькою і ще часто кухаркою в чужому домі? А коли мені вчитися, заробляти, своє життя влаштовувати? Я можу деколи посидіти з ними, але ж не кожного дня.
Коли племінникам виповнилося 3 роки, виявилося, що Віра знову вагітна. Я знала, до чого це йде і знайшла собі роботу після університету. До цього, звісно, ніхто серйозно не поставився і мама до мене прийшла й сказала: “Ти, як народиться дитина, мусиш брати кілька разів на тиждень вихідний, бо це ж твої племінники. Ми з братом вже все обговорили”.
“Ні, не мушу і не буду”, — відповіла я мамі. А потім подзвонила братові й сказала, якщо вони хочуть наплодити багато дітей, то хай наперед думають, на кого їх ще можна скинути, бо я більше не збираюся бути нянькою. А то вони хочуть і на відпочинок без дітей їздити, і кожного тижня на вихідні кудись то в кіно, то в кафе, то в гори, і ще сотня всяких приводів, щоб залишити на мене дітей, а самим забратися з дому. Але ні, так більше не буде! “Народили — бавте”, — сказала я.
Після цього я сильно посварилася з братом, з мамою і мене назвали егоїсткою.
Хай буде так, може хоч тепер вони серйозно віднесуться до мене, мого життя і мого вільного часу.
