Мені набридло приймати родичів чоловіка, перетворюючи власну квартиру на готель

– У мене прекрасний чоловік. Але на додачу до нього я отримала його набридливих родичів. Він сам родом із невеликого села. До Києва приїхав коли вступив до університету. Згодом знайшов тут роботу і ми одружилися й почали жити разом. Тепер його родичі впевнені, що ми зобов’язані їх приймати в себе, коли вони приїжджають на заробітки, або у справах,- розповідає Владислава.

Влада та Вадим одружилися півтора року тому. Вони прекрасна пара, у сім’ї панує злагода та взаєморозуміння. Працюють разом в одній великій компанії, тому бачаться майже цілодобово. Обоє отримують достойний заробіток, але спішать витрачати кошти на забаганки. Подружня пара відкладає кошти на ремонт, спільний відпочинок та великі покупки.

– Квартира у якій ми живемо належить мені, але коли ми почали жити разом, то вирішили усе переробити на власний смак. Тому й ремонт здійснюємо спільним коштом. Зробили євроремонт, утеплили стіни, замінили проводку та сантехніку,- пояснює Влада.

І жили б вони у повній гармонії, як би не Вадимова рідня, яка регулярно навідується до них у гості. То тітка на тиждень приїхала. То племінниця місяць жила доки сесію здавала, бо навіщо ж тіснитись у гуртожитку, коли у родичів квартира в Києві?

Перетворили нашу двокімнатну квартиру на якийсь готель!, – бідкалася дівчина.

Подружжя навіть заплановану відпустку відклало, бо цей час у них попросився пожити дядько, а ключі стороннім Влада давати не хотіла.

А минулого місяця до них погостювати приїхала двоюрідна сестра чоловіка із двома дітьми. І цілий тиждень харчувалася їхнім коштом. Натомість молоде подружжя змушене було поступитися своєю кімнатою, бо дітей же ж на підлогу не покладеш, а самі спали на кухні.

– Мало того, що готую на всіх, так ще потім до вечора прибирати мушу. Хоч би хто запропонував допомогти! Хто везе – того й поганяють! До хорошого швидко звикаєш! Я чоловіку сказала прямо, що коли завагітнію – я лавочка “благодійності” прикриється. Більше його родичі можуть на нас не розраховувати. Мені остогидло бути для них прислугою. Та й гидко якось. Інколи навіть воду в унітазі не спускають, бо звикли до нужників на дворі у своєму селі,- продовжила розповідь втомлена гостями Владислава.

І ось, цей момент настав – Влада повідомила Вадиму, що вона при надії. Чоловік одразу попередив родичів, щоби більше не розраховували на їхнє помешкання, як на переправну базу. Йому й самому набридло, що родичі взяли за моду приїжджати до них коли заманеться і жити стільки скільки самі вважатимуть за потрібне. Вадиму, як і дружині хотілося спокійного життя та сімейного затишку.

– Це все невістка винна! Ото пригрів зміюку! Вона нашого сина у родини краде. Ми ж уже спланували, що молодша донька у нього житиме. У столиці все-таки більше перспектив, ніж у нашому селі. А тепер всі плани розвалилися! Доведеться дівчинці в брудний гуртожиток заселятися!,- голосила свекруха.

І рідня, звісно, підтримала її обурення. Почали критикувати, ще донедавна гостинного родича, що він забуває про корені, про те малу батьківщину. От в них в селі завжди зустрінуть зі щирою душею та дозволять жити доки тобі потрібно.

– Мабуть, і внуків провідувати не дозволять. Геть відгородились! Навіть чаю у невістки спокійно попити не можу – чашку лише на підставку можна ставити, а руки мити лише у ванній, ніби на кухні вода інша тече,- жалілася матір Вадима.

І як розібратися, на чиїй стороні правда у цій ситуації? Не так просто приймати численних родичів у двокімнатній квартирі. Тим більше тій, що не належить Вадиму. Відповідно, яке право мають його родичі так безцеремонно напрошуватись до оселі чужої людини. А може це столичне подружжя зарозумілося? Як гадаєте?

Оцените статью
Мені набридло приймати родичів чоловіка, перетворюючи власну квартиру на готель