Я вже 2 роки працюю бухгалтером у консалтинговій фірмі. Звісно, як і у більшості людей, у мене тут з’явились подруги, з якими ми постійно обідаємо й влаштовуємо собі чайні перерви. З однієї Я подружилась більше й останнім часом почали обідати й випивати більше кави після роботи в якомусь пабі після важких робочих буднів.
Спочатку все було круто, ми веселились й обговорювали наше життя, дітей, спільні інтереси й цікаві історії з університету. Однак, вже доволі довго я помічаю, як моя подруга Валентина постійно розмовляє тільки про своє життя свої проблеми. За останні 5 зустрічей, я ні слова не змогла вставити, а лише разом обговорювали її проблеми. Це вже триває понад місяць. То свекруха приїхала, то брата знову арештували, то сини побились через іграшку чи приставку. Склалось таке відчуття, що я на пів ставки почала працювати психологом, яка після основної роботи втоплена повинна розбирати по полицях її проблеми, давати поради й визначати її стан.
Але потім сказала — досить! Мені набридло постійно обговорювати її проблеми. Трохи звісно не втрималась і нагрубила її, бо нерви у самої не витримали. Зараз вона постійно лютує, коли мене бачить. Навіть не вітається зі мною. Спочатку думала, що минеться й ми знову будемо подругами, бо як інакше працювати в одному колективі й налагодити вдалу роботу в напруженій атмосфері.
Одного разу, прийшовши трохи раніше з обіду, я краєм вухом почула, як вона з колегами обговорювали мене за чашкою кави. Мені було дуже неприємно і я не знала, що робити. Вирішила таки вибачитись перед нею, а вона мені ось що заявила: “Тобі краще звільнитись! Так буде краще для всіх!”
