Мені самій було неприємно жити в такому тілі. Та щоб я не робила, вага стояла на місці. Можливо, діло у моїй голові і важко зробити щось, коли тебе навіть не підтримує найдорожча людина?

З Миколою ми познайомились ще п’ятнадцять років тому. Десь через три роки знайомства вирішили побратись. А там і дітки з’явилися. Нині найстаршій дочці десять, середньому сину сім і наймолодшенькій чотири рочки.

Всі ці роки я думала, що мій коханий ідеальний. Такий добрий, милий, розуміючий, турботливий та працьовитий. Тому і я старалась його у всьому підтримувати, хвалити, мотивувати. Я завжди старалась допомогти йому повірити в себе. І це привело нас до того, що Коля таки відкрив власний невеличкий бізнес. Тому нині маємо достатньо коштів для нормального життя.

Сама я до декрету працювала у лікарні. Довго без роботи сидіти не змогла, тому донечку відвела у садочок, а сама повернулась до праці. Хоча дійсно утримувати сім’ю і заробляти гроші дуже і дуже важко в поєднанні. Після робочого дня доводилось бігти забирати малу із садка, поки двоє старших самі були вдома.

Ще в молодості у мене була чудова фігура, та і після перших пологів все було чудово, адже я дійсно старалась гарно виглядати. Та не знаю, що трапилось із моїм тілом після народження наймолодшої дитини. Я набрала добрячих 25 кілограмів. І як не старалась їх позбутися, нічого не допомагало. От справді. Раніше активний спосіб життя, спорт та здорове харчування допомагали. А тепер. Ну ніяк…

Саме за цих чотири роки я і спостерегла той факт, що чоловік став менше дивитись на мене, частіше затримуватись на роботі. Так, я розумію, що вже не так струнка красуня, яка була колись, але ж дітей я народила і йому, він теж цього хотів. І на місці не сиджу, не заїдаю стрес, а справді намагаюсь привести себе до ладу.

Якось я захотіла пробудити в наших стосунках давні почуття, тому сходила до салону краси, купила нову сукню. Загалом, при повному марафеті поїхала на роботу до чоловіка із вином та цукерками. Та коли підійшла до дверей його кабінету і прочинила їх, то почула шепотіння:

– Моя слониха нічого не здогадається, не переживай, там вже мозок заплив. У вечері я буду у тебе, як і домовлялися.

Мені стало настільки образливо, що навіть не стало сил заплакати, а тим більше влаштовувати сцени. Тому я так само непомітно вийшла з офісу і попрямувала додому. От чому все в житті складається ось так?

Коли я познайомилась із Миколою, він теж не був моделлю із журналу краси. Він сам не міг наважитись роботу собі знайти. І я дала йому потрібну мотивацію. А він зараз не те, щоб підбадьорити мене до схуднення, навіть цінувати не хоче мій вклад в його життя.

Таке, я вважаю, ніколи пробачити не можна. Тому ще до вечора речі Колі були у валізах.

Оцените статью
Мені самій було неприємно жити в такому тілі. Та щоб я не робила, вага стояла на місці. Можливо, діло у моїй голові і важко зробити щось, коли тебе навіть не підтримує найдорожча людина?