Мені стало так боляче на душі, коли рідна донька не захотіла приїхати на Різдво й мій день народження, а лиш наказала передати їй сумку з усіма частуваннями.

Для мене різдвяні свята це завжди особливий період, який я люблю проводити в колі всієї сім’ї. В мене є аж 5 дітей — син, невістка, донька, зять й моя молодшенька донечка, яка ще не заміжня. Я дуже люблю їх і люблю, коли ми всі разом збираємося на Святвечір за одним столом.

А оскільки сім’я велика, наготувати треба на всіх. Моя невістка й молодша донька цілий день перед Святою вечерею зі мною на кухні пораються, допомагають, а ось старша навіть не думає приїхати й трішки чимось допомогти. Хоч би вареників допомогла наліпити… Вона сидить в себе вдома, поки ми все готуємо, а потім приїздить вже ввечері, коли все готово й треба сідати до вечері. А потім після вечері одразу ж з чоловіком спати лягають, бо ж втомилися їсти, треба відпочити. А я з невісткою стаю всю посуду перемивати. Це дівча готове робити все, що я попрошу. Бачить, що донька моя ніяка до роботи, закочує рукави й мовчки все робить.

Це так було минулого року. А цього року моя донька взагалі відзначилася. Я святкую свій день народження 8 січня. Гостей дуже не кличу, лише найрідніших. Цього року донька заявила, що вони з чоловіком не приїдуть ні на вечерю, ні на Різдво, ні на день народження, бо хочуть побути в себе вдома. Мені стало трішки прикро, бо це була як-не-як, традиція вже, але раз донька так забажала, то її право. Значить хоче сама похазяйнувати й приготувати для своєї сім’ї вечерю. Але не все так просто. Галя сказала мені так:

— Мамо, ти мені сумку збери, всіх страв по трохи й передай якось. Бо я не маю коли цілий день біля плити стояти, а ви й так багато всього готуєте.

Я вже й не знала, як реагувати на таке. А що ж ти дитино маєш таке робити цілий день в тих чотирьох стінах!? Мало того, що приїхати допомогти не хоче, так ще й чекає, щоб я торбу зі всім зібрала й привезла.

Я порадилася з невісткою, та мовчки все зібрала й ми відправили сумку нашим дядьком до Галі. Наступного дня було Різдво, потім мій день народження, а Галя навіть не подзвонила, не подякувала й не привітала. Ось таку я доньку невдячну виховала.

Вирішила для себе, що більше пальцем об палець для них не вдарю. Ні сумки не буде більше, ні оцих приймань їх як якихось великих гостей. Хочуть сидіти з нами за одним столом, будуть помагати!

Оцените статью
Мені стало так боляче на душі, коли рідна донька не захотіла приїхати на Різдво й мій день народження, а лиш наказала передати їй сумку з усіма частуваннями.