Ми з Миколою зустрічалися майже три роки. Були знайомі з батьками один одного і часто проводили вихідні у колі родини. А потім одного дня коханий мені освідчився.
Микола запропонував мені вийти за нього заміж, стати його дружиною. Це ж я стала нареченою. Моє серце розривалося від щастя, а посмішка не сходила з обличчя.
Та на цьому сюрпризи і подарунки не завершилися.
Коли наші батьки зустрілися разом з нами і обговорили дату майбутнього весілля, обрали ресторан, музику та ведучого – на мене чекала ще одна несподіванка. Мама Миколи, Галина Василівна, покликала мене відійти до іншої кімнати. Там вона сказала:
– Ти тепер наша доня і ми тебе вже давно любимо і вважаємо своєю. Тому ми з татом вирішили зробити тобі подарунок і лише тобі. Ми придбали путівку в Туреччину для тебе. Ось вона. А тепер уяви, наскільки ти будеш красива у білосніжному платті та з засмаглою шкірою. Любимо.
Я ледь не розридалася від щастя. Одразу ж обняла майбутню свекруху і поцілувала. А потім запитала:
– А Микола не буде проти? Та й як я сама поїду….
– Ні, Микола знає про наш подарунок. Він тільки за. Тобі потрібно побути на одинці, щоб зрозуміти, що одружуючись з ним ти прийняла вірне рішення. Не хвилюйся. Все буде добре.
І знаєте, я жиро вірила в те, що все буде добре. А інакше і бути не може.
У мене найкращі батьки, найкоханіший чоловік і прекрасна свекруха. Мені дуже пощастило в житті. І я дуже їх люблю. Правда не можу собі уявити як я сама поїду відпочивати та засмагати на море. Миколу я б точно самого не відпустила.
