Марина планувала навчатись в університеті на лікаря, але батьки сказали, що навчання їй не потрібне, а головне вдало вийти заміж.
Вона з багатодітної сім’ї і у них завжди були проблеми з фінансами. Коли вона була маленька, то батьки навіть одяг не могли їм купити. Менші доношували одяг старших дітей навіть якщо він був дуже зіпраний і порваний. З неї увесь клас сміявся коли вона в такому одязі приходила до школи..
Братам батьки дозволили вчитися в коледжі і університеті, а їй сказали, що це марна трата грошей та часу.
– Ти жінка, згодом вийдеш заміж і народиш дітей, а для цього розумною не потрібно бути. – відповів батько Марині коли вона сказала, що планує вступати в університет.
Дівчина не розуміла чим вона гірша за братів, але батькові перечити боялася.
Мати їй сказала вишити весільний рушник і дівчина слухняно почала його вишивати. Їй подобалось вишивати червоними та чорними нитками.
Вона була закохана у сусідського хлопця і тому вирішила піти гуляти на двір. Дівчина сподівалася, що зустріне Михайла в селі.
Але хлопця так і не побачила. Вона повернулась додому і мати сказала прибирати вдома, бо завтра до неї прийдуть свати.
Їй лише вісімнадцять років і вже потрібно заміж виходити. Хлопець їй не подобається, але батьки говорять, що він хороша партія, бо із багатої сім’ї.
– Я не хочу виходити заміж, мої подруги ще навіть таким не переймаються. У них ще є час вибрати людину, яка їм подобається. – жалілася дівчина батькові.
– Ти не розумієш, Назар дуже хороший хлопець, а його батьки добре забезпечені. Згодом, нам, ще подякуєш. – відповів він.
Матері було жаль дочку, але вона з чоловіком не сперечалася, бо думала, що для неї цей хлопець найкраща кандидатура.
Дівчина дуже плакала і попросилась піти до подруги. Батьки дозволили та вона пішла до Василини, щоб порадитись. По дорозі вона зустріла Михайла.
– Я чув ти заміж виходиш? – запитав хлопець у Марини.
– Так, але я його не люблю. Батьки змушують мене вийти за нього заміж. – сказала вона і заплакала.
– Тоді виходь за мене заміж. Давай втечемо.
– Добре.
Батьки хлопця їх зрозуміли та дозволили молодим людям жити у них. А згодом і батько з матір’ю дівчини пробачили її.
