Я розійшлася з чоловіком вже дуже давно. Діти наші були ще зовсім маленькі. Чоловік випивав, а коли був п’яний, то ніякої допомоги від нього не дочекаєшся. Діти й вся хатня робота була на мені. Дуже важко було, я терпіла, скільки могла, але з кожним днем ставало все гірше й гірше. Тому вирішила покінчити з цим всім, заради дітей, щоб вони, коли виростуть, не бачили того всього жахіття.
Діти виросли, обоє одружені вже. У мене є троє внучат і я — найщасливіша бабуся у світі. Невістки мені як рідні донечки, не уявляю собі, що б без них робила. Ми всі велика і дружня сім’я. Але все ж інколи я почуваю себе самотньою. Особливо, коли після гучних і веселих вихідних, діти роз’їжджаються, хто куди, а я залишаюся сама і починаю відраховувати дні до наступних вихідних, коли знову всі до мене приїдуть.
Раніше, коли діти ще були підлітками, дуже ревниво ставилися до будь-якої уваги, яку чоловіки проявляли в мою сторону. Я це добре відчувала, тому навіть забула про якісь відносини з чоловіками. А зараз, коли у мене вже внуки ростуть, й гадки не було про те, що я можу ще знайти собі людину, яка буде поряд зі мною до кінця життя.
Але, одного разу, гуляючи в парку з наймолодшою внучкою, я присіла на лавочку й задивилася на осінній парк. Навпроти мене сидів солідний мужчина, вже моїх років, з книгою в руках. Ми перестрілися поглядами, він згорнув свою книжку, встав і підсів до мене. У нас зав’язалася розмова. Виявилося, що він теж самотній, має доньку дорослу, внуків, але вони закордоном. А ще, ми обоє — вчителі. Ми почали говорити про школу, про дітей, про нові зміни в освітньому процесі. Але в цю мить підбігла моя внучка й попросилася додому. Нам довелося попрощатися, проте домовилися зустрітися наступного дня в цей час на цьому ж місці.
Так зав’язалося наше близьке знайомство з Дмитром. Ми бачилися кожен день. Я ніби ожила, відчула, що я маю право на жіноче щастя, можу бути коханою. Мої діти про це не знали. Я боялася їм щось розповісти, боялася їхньої реакції.
Але нещодавно Дмитро запросив мене до себе на каву. Він живе за містом і має свій величезний будинок. За чашкою кави Діма запропонував мені бути його дружиною. Сказав, що сумує і хоче бачитися частіше. Він мені сподобався і я йому про це сказала. Але як пояснити дітям, що у мене починається друге життя, я не знала.
Порадившись з Дмитром, ми вирішили запросити дітей до нього на обід і так їм про все розповісти. Пообідавши, діти познайомилися з Дмитром і сказали, що давно чекали на цю мить. Всім було цікаво, хто ж той загадковий кавалер, через якого я так помолоділа й у мене так очі сяють. А коли вони побачили, що Діма сам на кухні справляється і, який він стіл накрив, сказали, що з ним мені буде добре.
Дуже мене підтримали невістки. В особистій розмові обняли мене і сказали, що раді за нас, що я ще красива жінка і вони вже давно хотіли, щоб я познайомилася з хорошим чоловіком.
Я переїду до Дмитра найближчим часом, але мені все ще не віриться, що щастя в особистому житті знайшло мене аж на пенсії!
