Особисто я за роки свого життя помітила, що в нашій країні доволі розповсюдженою є думка, що активність і діяльність людини залежить від її віку. Тобто до 50 років ти можеш гори звернути, а після – обирай білі тапки і чекай, коли у гості загляне чорна «подружка» з косою. Навіть не маєш права висловити свою думку, якщо ти на пенсії. Хто ж слухатиме пенсіонера?
Ходити у джинсах, коли тобі 50? О ні, ні і ще раз ні. Це суворо заборонено. І волосся фарбувати точно заборонено. Посивіла? – Так і ходи, бо ти бабуся. Я не розумію, хто придумав ці рамки, а тим більше, як ця думка так швидко набрала популярності в суспільстві.
Мене звуть Людмила і все моє оточення також дотримується такої стереотипної думки. Всі думають, що всі мої заняття – сидіти вдома, обговорювати всіх і все із сусідками-подругами, пити ліки і няньчити внуків. А ще можна було б цілодобово дивитися серіали і популярні ток-шоу.
Та хіба це життя? Для чого мені чуже життя, якщо можна зайнятися своїм? Я не збираюся відповідати стереотипам, які вигадані не зрозуміло ким і для чого. Невже всім людям після 50 потрібно жити по такому загальновідомому сценарію?
Я хочу вам сказати, що наважитися піти проти правил – доволі важко. Але я вважаю, що потрібно це зробити. За кордоном жінки після 50, як дороге вино. З роками стають тільки ціннішими і кращими. Вони не сидять вдома, а роблять все, що приносить їм задоволення. Хочуть бігати вранці, а ввечері ходити на танці? Вони бігають і ходять на танці. І яким би не був вік, нічого не має зашкодити вам, вашим цілям і мріям.
Викиньте зі своєї голови обмежений образ баби Ніни, яка сидить перед телевізором і в’яже чергові шкарпетки, які потім просто збиратимуть пил на дивані. Такі люди постійно будуть незадоволені життям. А чому радіти? Нікого не тішило б жити не за власною волею, а за правилами, які вимагають у вас оточуючі.
Мені здається, що молодість дана нам для того, щоб накопичувати досвід, а старші роки для того, щоб зреалізовувати всі свої мрії і плани за допомогою цього досвіду.
