Я дуже люблю свого батька, але останнім часом не хочу з ним спілкуватись. Два роки тому пом ерла моя мати і мій батько дуже сумує за нею. Він жив разом з моєю молодшою сестрою, а вона рік тому вийшла заміж і переїхала жити до чоловіка. Батько просив мою сестру жити з ним, але Назар мав власну квартиру і молоді люди хотіли жити самі, тому не послухали його. Він образився на Наталю і її чоловіка, але на мою думку вони правильно вчинили, бо я б також не хотів жити з батьком.
Після переїзду сестри мій батько не має чим зайнятись і телефонує до мене щодня. Він скаржиться, що він нікому не потрібний і самотній.
– Я вас виховав, а ви мене не любите. У вас свої сім’ї і ви навіть про мене не згадуєте. – жалівся батько.
Я заспокоював його і пояснював, що можу телефонувати до нього лише після роботи, бо на роботі мені не зручно говорити. Ввечері я приходжу втомлений і говорю з ним приблизно десять-п’ятнадцять хвилин, бо діти і дружина також хочуть моєї уваги. Але батько не розуміє і постійно хоче зі мною говорити.
Кожного разу він мені жаліється, що ми в гості не приходимо, але ми з дружиною і дітьми кожної неділі до нього приходимо. Але він завжди невдоволений, Олена пиріг принесе, то він йому не смачний, торт купимо, то для нього він занадто солодкий. Я вже не знаю, як йому догодити, бо він завжди ображений на мене, щоб я не робив.
А одного вечора батько зателефонував до мене і сказав, що буде продавати свою квартиру, бо хоче жити у будинку для літніх людей. А я винний, бо мало йому уваги приділяю, а там за ним доглядати будуть. Я був дуже здивований і навіть не знав, що йому відповісти.
Я люблю свого батька, але не можу йому догодити. Він уже не знає чим зайнятись, весь день сидить вдома і злиться на мене, що я до нього не телефоную. А в мене багато роботи і я навіть дітям своїм не встигаю достатньо приділити уваги. А він нічого не розуміє та постійно на мене ображається. Я стомився і не хочу з ним говорити навіть телефоном, а коли приїжджаю до нього у гості, то бачу, що батько мною незадоволений.
