Батько покинув мене коли мені було вісім років. Виховувала мене матір, а він ніколи до нас не приїжджав і не допомагав матеріально. Мати працювала на двох роботах, щоб забезпечити мені гідне життя.
Він зустрів нову жінку в яку він закохався і після декількох зустрічей покинув дружину. Нам з мамою прийшлось дбати про себе самим. Батько ніколи не дзвонив до мене, щоб дізнатися як у мене справи.
Матір дуже мене любила говорила, що я схожа на неї. Завжди була зі мною і підтримувала у складні моменти життя.
П0мерла вона коли мені виповнилося двадцять років. Я від мами успадкувала її квартиру. Але через деякий час приїхав мій батько з яким я не спілкувалася дванадцять років і сказав, що частина квартири його. Але насправді, він на неї немає прав, бо квартиру моїй матері подарувала бабуся, а батько уже давно розлучився з нею.
Я сказала, що нічого йому не віддам і потрібно було швидше згадати, що у нього була дочка, а не тільки тоді коли потрібна квартира. Батько дуже на мене кричав, сказав, що я забрала у нього житло. Згодом він пішов і я думала, що більше його не побачу.
Згодом я вийшла заміж та народила дитину. У мене щаслива сім’я і ми живемо у моїй квартирі.
Через чотири роки батько знову до мене приїхав. Він розлучився з дружиною і вона вигнала його з дому. Олег Іванович не має де жити, він вирішив, що може поселитися в мене.
Ми з чоловіком дозволили йому тиждень пожити у нас. Я подзвонила до бабусі у село – батькової мами і сказала, що він буде жити з нею. Вона з радістю погодилась, бо уже старенька і давно хотіла, щоб їй допомагали з садом і в будинку.
Ми відвезли батька до його матері, він сварився і говорив, що не хоче жити в селі, але у нас вдома також йому не раді.
Він говорив, що я не маю совісті. На мою думку, це він негідно учинив коли залишив нас з мамою самих.
