Мій бaтьkо зал ишив мене на вокзалі, а сам сів у поїзд і поїхав

Коли мені виповнилося шість років ми з батьком прийшли на вокзал. Мені було дуже холодно і я сказав про це батькові, а він на мене накричав і відповів, щоб я потерпів та був чоловіком. Я нічого поганого не говорив, я просто змерз не справедливо було тоді на мене сваритись.

Згодом він сказав сісти в залі очікування і почекати поки він піде за квитками. Я просидів там п’ятнадцять хвилин, але батько не приходив, тоді я пішов на перон і побачив його у вікні поїзда, який відправлявся. Я крикнув: “Тато, тато!”. Але він мене не чув, я стояв і плакав та не знав, що мені робити. Чому мій рідний батько покинув мене, що я не так зробив?

Я плакав і до мене підійшла жінка, якій я розповів, що батько мене покинув і поїхав у поїзді. Вона старалась мене заспокоїти, але я відчував, що більше його не побачу і від цього у мене стискалось серце та я не міг припинити плакати.

Жінка викликала поліцію і я їм розповів про себе та батька. Згодом мене відвезли у дитячий будинок.

Мені вихователька розповідала, що тут я знайду багато друзів і колись по мене прийдуть нові батьки. Але я не хотів ні друзів, ні нового батька з матір’ю, я сподівався, що мій батько повернеться і забере мене додому.

Минали дні і місяці, а він не приходив. Я зрозумів, що його не буде і навіть захотів, щоб мене хтось усиновив, бо жити в дитячому будинку було не дуже добре.

Коли я зневірився, то мій батько через декілька днів прийшов. Він просив у мене вибачення, сказав, що він не мав з ким мене залишати, а йому було потрібно працювати, тому він мене покинув. Тоді у нього були матеріальні проблеми і його ледве не вигнали з роботи.

Колись мій батько дуже любив мою матір, але після пологів вона померла і він залишився з немовлям на руках. Він шість років турбувався про мене і пробував суміщати роботу з вихованням дитини, але батько заробляв дуже мало і ми інколи навіть хліба не мали вдома.

У шість років я мав піти у школу і потрібно було забирати мене до сімнадцятої години, бо тоді закінчувалась група продовженого дня. А він працює до вісімнадцятої години, тому у нього не було вибору, бо звільнитись з роботи він не міг, адже тоді б ми не мали за що жити. Він вирішив покинути мене і сподівався, що мене усиновлять хороші люди.

Батько пішов і більше я його не бачив. Я після розмови увесь день проплакав, а згодом до мене прийшла жінка, яка тоді підійшла до мене на вокзалі. Вона забрала мене в свою сім’ю і я  відчув, що таке жити з батьком і матір’ю, які про тебе дбають і люблять. Я більше не голодував і не відчував, що на мене зляться через те, що я існую.

Зараз я дуже вдячний своєму біологічному батьку через те, що він тоді мене залишив на вокзалі і до мене підійшла моя майбутня мама. Я тепер живу в щасливій сім’ї, де мене люблять і цінують.

Оцените статью
Мій бaтьkо зал ишив мене на вокзалі, а сам сів у поїзд і поїхав