– Дивний вчинок, як на мене. Даруєш доньці автомобіль на весілля, але їздити вона зможе лише по довіреності. Це якось несправедливо, та й подарунком таке важко назвати. Так сказав моєму братові його кращий друг і кум Петро. Тоді краще подарувати гроші в конверті, а молодята вже самі вирішуватимуть, що з ними робити, може, відкладуть, а згодом придбають власне авто.
Мій брат має двох дорослих доньок: 25-річну Наталю і 19-річну Олесю. Молодша навчається на третьому курсі престижного університету, куди, до речі, вступила на бюджет. А старша кілька років працює перекладачкою в одній перспективній компанії і з останнього курсу університету зустрічається з хлопцем, за якого і збирається вийти заміж. Усі зайняті приготуванням до весілля, бо хочеться щоб усе відбулося на рівні.
Вирішили, що на весіллі будуть лише батьки, найближчі родичі та друзі. Відсвяткують у гарному ресторані, а потім поїдуть у подорож на Мальдіви, бо дуже давно мріяли про це і відкладали гроші вже майже 2 роки.
Мій брат полюбляє бути в центрі уваги, тому і подарунок у вигляді ключів від авто він збирається піднести молодятам урочисто. Автомобіль не дуже дорогий, але новенький, тільки-но з салону — сідай за кермо і вперед.
На думку мого брата Миколи, подарунок розкішний і є просто мрією для молодого подружжя, бо не кожні батьки можуть дозволити зробити таке для своїх дітей. Юридично авто оформлене на брата, і на мої питання про тимчасовість цього рішення він беззаперечно відповів, що змінювати нічого не буде.
Щиро кажучи, Микола завжди з підозрами ставився до майбутнього зятя, як і до решти хлопців, з якими зустрічалися його дівчата. Говорив, що всі ті стосунки нетривалі, а потім, у разі розподілу майна під час розлучення, точно будуть неприємності. І нібито він чинить так з кращих побажань і від великої любові до доньки. Насправді ж жодних претензій до поки хлопця Наталки він не має, але завжди треба бути на сторожі.
Якщо чесно, Микола з дружиною завжди були такими: мають гарний прибуток, живуть досить заможно, ні в чому собі не відмовляють. Доньки отримали чудове виховання, всього досягли самостійно, тож особливо нічого у батьків не просили, але, як вважав брат, були завидними нареченими.
Наталя, звісно, впевнена у своєму майбутньому чоловікові і навіть думки не припускає, що він поряд із нею всі ці роки лише заради грошей батьків. Проте батько не раз натякав доньці, що він краще знає життя. Та й Ігор, наречений Наталки, не давав жодного приводу сумніватися в цьому. Але Микола був непорушний і казав, що знає такий тип людей, які підступно чекають свого часу, а потім покажуть справжнє єство. Сперечатися з ним немає ніякого сенсу, бо він людина досить жорстка, та й, зрештою, не мав би усього, що має, якби був іншим.
Наталка все бачила і розуміла, саме тому підготовка до весілля не була для неї такою радісною, як очікувалося. Батько ж десь у глибині душі плекав надію, що всі його думки хибні й у дітей буде міцна родина. І ключі від нового авто мали б трохи полегшити їхнє спільне життя, зробити більш комфортнішим.
Молодшій доньці, до речі, батько теж зробить такий подарунок, коли прийде час.
Авто, що має стати подарунком, буду оформлене на брата. І це не обговорюється. Ключі він подарує на весіллі. Нехай користуються, скільки буде потрібно, разом із чоловіком, вдосконалюють на свій смак, доглядають, ремонтують. Авто купувалося Миколою і його дружиною для дітей, тож їм і дістанеться. Так міркує собі брат.
Усе це буде потім, коли прийде їхній час відійти у вічність. А ось у оформленні авто на доньку саме зараз немає ніякої нагальної потреби. Це, на думку Миколи, своєрідна гарантія зменшення кількості проблем, що можуть мати місце у майбутньому.
Діти в дорослому житті ще особливо нічого не тямлять, а авто — це показник достатку, і в наш час без нього ніяк. А на цьому мій брат знається як ніхто, бо сам уже змінив не одну автівку. Тому знає, як треба робити, щоб гарно жилося на цьому світі.
Багато хто з наших рідних не розуміє такої поведінки Миколи. Вкладати гроші в авто, яке тобі не належить, — справа марна. Та й суперечок між Наталкою та Ігорем, що можуть виникнути на цьому підґрунті, як на мене, не уникнути, а зайвий раз їх провокувати — то не чесно з боку батьків. Та брат не зважає на думки інших, бо його рішенні завжди правильні.
