Зараз у багатьох родинах можна спостерігати ситуацію, коли один член родини досягає успіхів і реалізовує свої мрії, тоді як інший залишається на межі виживання і підтримує свій матеріальний стан завдяки успішнішим родичам. Часто такі родичі вимагають ще більше від тих, хто досяг успіхів, і використовують їхні досягнення для своєї вигоди. Це може бути дуже важко для людей, які опинилися в такій ситуації, і які не думали, що можуть стати об’єктом таких вимог.
У моїй родині була подібна ситуація, але в мене все почалося з радісної новини про те, що я стану старшим братом. Я був єдинаком і ніколи не просив про братика або сестричку, але взагалі сприйняв цю новину з задоволенням. Зараз я розумію, що така нова ситуація може бути важкою, але тоді мені було затишно у своїй родині, і я не відчував себе самотнім.
Зрозуміло, що з’явившись у родині, Тимур (мій менший брат) забрав увагу батьків на себе, тож я довелось навчитись бути самостійним. Мені довелося готувати йому їжу, перевдягати його та забезпечувати догляд. З часом я зрозумів, що для досягнення своїх бажань потрібно працювати та пильнувати свої дій, оскільки вони не здійсняться самі по собі. У той же час, мої батьки виховували Тимура по-іншому, завжди задовольняючи його бажання та потреби без жодного зусилля з його боку.
Тепер, коли мені 35, а Тимурові – 25, я маю дружину Інну та сина. Ми живемо в нашій власній квартирі та маємо прибутковий родинний бізнес. Ми досягли успіху та стали самостійними, роблячи все власними зусиллями без допомоги батьків. Починаючи з маленьких заробітків, ми відкладали гроші та з часом відкрили власний бізнес. Хоча на початку прибуток був невеликим, та з часом все пішло як ми планували. Нарешті, ми змогли придбати свою власну квартиру та здали попередню. Тоді, коли ми мали вже все, що хотіли, ми вирішили народити дитину та були дуже раді, коли дізналися, що на світ з’явиться син.
Тимур запропонував мені зустрітися одного дня у батьків, оскільки він мав що святкувати – успішне завершення курсів та можливість виїхати за кордон працювати за своєю спеціальністю. Проте, коли я прибув до батьківського будинку, Тимур запросив мене до кімнати, де знаходилася його дівчина Ангеліна. Виявилося, що вона вагітна, і Тимур повідомив, що їм потрібно терміново одружитись та знайти місце для проживання. Насправді, Тимур натякнув на те, щоб ми дали їм житло.
Виявляється, Тимур уже говорив зі нашими батьками про це, тому вони натиснули на мене, коли він повідомив їм про ситуацію. Ми з дружиною зрозуміли їхню ситуацію та дозволили їм пожити в нашій здаваній в оренду квартирі протягом року, за умовою, що вони з’їдуть після того, як назбирають достатньо грошей.
За цей рік вони народили дочку, Тимур змінив кілька робіт, і ми з ними майже не спілкувались. Однак, коли рік минув, ми очікували, що вони виконають умову і звільнять квартиру. Але Тимур заявив, що вони не збираються рухатись, оскільки Ангеліна знову вагітна, і їм потрібно збирати гроші на народження другої дитини.
Мені не сподобався тон, який він використовував, щоб просто повідомити нас, що вони залишаються жити в нашій квартирі і що я повинен дозволити їм жити там безкоштовно. Його нахабство нас обурило. Після обговорення ми вирішили, що ми маємо право вимагати, щоб вони виїхали через 2 тижні. З того часу ми не спілкуємося і коли наші батьки намагаються нас помирити, я просто припиняю розмову.
Я був би готовий допомогти йому як брат, якби він нормально поговорив зі мною. Але його нахабство зіпсувало все. Я не зобов’язаний віддавати йому квартиру, яку ми отримали власними зусиллями, тоді як він отримував допомогу від наших батьків. Мені дуже шкода, що ми з ним не можемо знайти спільну мову, але ще гірше, що батьки виховали його таким чином, що він вважає, що хтось інший повинен розв’язувати його проблеми.
Я розумію, що я можу помилятися у своїй поведінці зі своїм братом. Але якби ви були в такій же ситуації, як би ви вчинили?
