Я вийшла заміж десять років тому і у нас з чоловіком чудова сім’я. Так думають, усі мої подруги, які говорять мені, що я вдало вийшла заміж, бо мій чоловік добре заробляє.
Олег мені говорив, що я можу розрахуватись з роботи і сидіти вдома. Але я відмовилась, бо мені подобається спілкуватись з людьми і я не хочу присвятити своє життя готуванню їжі та прибиранню вдома.
Мені подобається мати свої гроші, хоч їх вистачає тільки на комунальні послуги і деякі продукти, а на все інше я мушу просити в чоловіка. Він дуже любить економити і коли я говорю, що мені потрібні гроші, то він злиться та каже, що я багато витрачаю на непотрібні речі.
Якщо я прошу гроші на нову сумочку, то він говорить, що у мене у шафі є старі сумки у хорошому стані і мені не потрібно купувати нову. Якщо я хочу піти на манікюр чи у перукарню, то Олег каже, що це зайві витрати і я можу сама намалювати нігті та зробити зачіску.
Коли ми зустрічались, то він дарував мені квіти, водив у кіно і ніколи не жалів для мене грошей. А зараз ми купуємо лише те, що дозволяє чоловік.
Він планує купити ще одну квартиру і здавати її в оренду, щоб мати додаткові гроші. Тому ми маємо економити, але я вважаю, що це лише виправдання, щоб не давати мені гроші.
Я боюсь, що якщо я народжу дитину, то не буду мати грошей, навіть, щоб помаду купити чи підгузки дитині. Бо чоловік скаже економити і старатись обійтись без цих речей. Ми вже десять років разом, а я не наважуюсь на спільних з Олегом дітей.
Ми з чоловіком майже ніколи не сваримось лише тільки тоді коли я запитую про гроші. Я інколи хочу розлучитись, бо стомилась в чоловіка просити гроші. Я не знаю, як йому пояснити, що мені потрібна його фінансова підтримка.
