Мій чоловік після того, як я народила дитину кинув мене і поїхав закордон. Ми про нього нічого не чули п’ять років, а потім він приїхав та просив у мене пробачення. Не знаю чи розповідати сину про батька?

Коли я познайомилась з чоловіком, то йому було двадцять п’ять років, а мені – двадцять три. Після весілля я мріяла про дитину, а чоловік не хотів, бо казав, що нам рано про це ще думати про таке, бо ми ще молоді. Потрібно пожити для себе і побачити світ, а з дітьми у нас це не вийде.

Через деякий час я зрозуміла, що вагітна і дуже зраділа. Коли цю новину дізнався мій чоловік, то був дуже розлючений. Він попросив мене зробити аборт. Я відмовилася і сказала, що не зможу вбити нашу дитину і якщо він її не хоче, то виховаю її сама, а він може йти геть. Я тоді була дуже злою і думала, що після моїх слів він одумається та вибачиться. Але Олег зібрав свої речі та пішов.  Через декілька днів він до мене подзвонив і запитав чи я не передумала. Я йому відповіла, що я ніколи не погоджусь на аборт і він має змиритись, що у нас буде дитина. Але він так і не повернувся до мене.

Я йому на електронну пошту висилала результати і фото з УЗД, думала, що він подивиться та передумає, але мої сподівання були марними. Від спільних знайомих я дізналась, що мій чоловік їде за кордон і напевно більше його не побачу.

Минуло дев’ять місяців і я народила хлопчика, який дуже схожий на свого батька. Назвала його Олександром. У нього дуже гарні блакитні очі, темне волосся і маленький носик. Я не розумію, як мій чоловік зміг покинути вагітну дружину і навіть не зателефонував до мене, щоб дізнатись хлопчик чи дівчинка у нього народилися. Невже, я  була одружена з такою байдужою людиною?

Протягом п’яти років я виховувала сина сама. Мені допомагала моя мама, яка забирала онука з садочка і сиділа на вихідні, тому я змогла працювати.

Я зустрічалась з чоловіками, але так і не змогла знайти підходящого кандидата на роль батька для мого сина.

Мій колишній чоловік через п’ять років повернувся в Україну. Він спробував збудувати закордоном кар’єру, але йому це не вдалося і він приїхав додому.

Вчора Олег прийшов до мене та просив пробачення. Коли мій син побачив незнайомого чоловіка, то запитав мене:

– А хто, цей дядя?

– Це мій знайомий. Піди у іншу кімнату пограйся, бо я маю обговорити деякі справи. – сказала я синові.

Хлопчик чемно пішов у свою кімнату. А я хотіла вигнати Олега і більше його не бачити, але дитина могла почути нашу сварку і тому я спокійно вислухала колишнього чоловіка.

Чоловік вибачався і говорив, що дуже жаліє про свій вчинок. А закордон завжди згадував нас. Просив дозволити бачитись з сином.

Коли він говорив, я хотіла закрити перед ним двері. Він не знає, як важко мені було самій виховувати сина.

– Я подумаю чи варто розказувати про тебе хлопчику. А зараз йди геть! – суворо відповіла я.

Чоловік пішов, а я думала, як пояснити дитині хто це приходив і чи потрібно. Я не можу сказати Олександрові, що прийшов його батько, який колись нас покинув. Це травмує дитину і я не знаю наскільки у Олега серйозні наміри.

Я розумію, що він мені бреше коли говорить, що скучав за мною і думав про нас закордоном. Бо він ні разу протягом усіх цих років до мене не зателефонував та не запитав про дитину.

Мій колишній чоловік відмовився від сина коли я ще була вагітною. То чому дитина має називати його батьком? Батько – це той виховував і дбав кожного дня, а не відмовився від дитини.

Як би ви вчинили на моєму місті? Пробачили чи не дозволили бачитись з дитиною?

Оцените статью
Мій чоловік після того, як я народила дитину кинув мене і поїхав закордон. Ми про нього нічого не чули п’ять років, а потім він приїхав та просив у мене пробачення. Не знаю чи розповідати сину про батька?