Мій чоловік взагалі здоровий глузд втратив, цілими днями на дивані валяється.

Мій чоловік для мене завжди був ідеалом. Високий красивий брюнет, до того ж розумний та добрий. В мене аж серце завмирало, коли я його бачила.

Потім ми одружилися і я не могла повірити в те, що наші стосунки після одруження стали набагато кращими та більш гармонійними, ніж до того.

Ми обоє багато працювали, потім народили двох діток. Доки я була в декреті та займалася дітьми – чоловік працював. Я його підтримувала, як тільки могла.

А далі діти пішли до школи і мій декрет завершився. Я вирішила виходити на роботу, от тільки на роботі у мене був суцільний жах. Я звільнилася і влаштувалася в компанію чоловіка.

Тепер ми працювали разом. Кожного дня разом їхали на роботу і з роботи. Це було прекрасно. Я вважала, що ми зблизимося ще більше. Так спочатку і було.

Нас посварило те, що мене поставили за кілька місяців керівником цілого напрямку. Чоловік був тепер в моєму підпорядкуванні. Іван не міг повірити, що на цю посаду призначили мене, а не його.

Він почав погано виконувати свої завдання, а потім взагалі звільнився. Я його просила знайти тоді іншу роботу, а він лише цілими днями валявся на дивані.

Дійшло до того, що я зашивала на роботі, готувала їсти, та ще й дітей з школи забирала. А Іван відпочивав.

Я не знаю, що мені робити. Руйнувати наше подружжя я не хочу, розлучатися з Іваном – не варіант. Та як його змусити чи переконати взятися за розум та почати шукати роботу або хоча б допомагати мені.

Невже йому так важко відвозити та забирати дітей зі школи? Я ж теж не робот і не машина…

Як мені достукатися до свого чоловіка? Не могла ж я стільки років любити і жити з людиною, яку я зовсім не знаю. Такого ж бути не може, він зовсім не такий. Я його знаю з іншої сторони, ніж та, яку він зараз мені показує.

Оцените статью
Мій чоловік взагалі здоровий глузд втратив, цілими днями на дивані валяється.