З моїм чоловіком разом ми живемо уже понад рік. Але мені це все уже давно набридло, тим паче, що він не хоче на мені одружуватися. Все почалося з того, що ми почали зустрічатися дуже пізно, коли мені вже було 28 років, а йому 31. Мій чоловік вже має колишню дружину та 2 прекрасних діточок. З його дівчатками я дуже гарно спілкуюся, частенько вони ночують у нас, тому часу з ними я проводжу достатньо.
Але річ не в тому. Спочатку ми з чоловіком почали жити у його двокімнатній квартирі для того, щоб впевнитися в тому, що ми підходимо один одного. А потім вже й відсвяткувати весілля. Перший рік наше життя було просто як казка. Удвох працювали, тому грошей вистачало нам з головою. Дуже часто балували його дівчаток, купували їм всілякі солодощі та іграшки. Самі ходили часто у кафе, ресторани, кіно та їздили декілька разів на рік у відпустки. Але, десь, півроку тому мого чоловіка звільнили з роботи. Він працював економістом у великій компанії й щось не сподобалась його начальнику, і він вирішив його звільнити.
З того часу мій чоловік вже як півроку сидить вдома та не може знайти собі роботу. Але працювати він хоче лише за спеціальністю. Звісно, він намагається десь щось трохи заробити та узятися за якусь роботу, але нам цих грошей не вистачає. Ми можемо заплатити лише за комунальні послуги, а за все інше повинна платити та тягнути на собі я. Перший час я терпіла, а зараз вже не розумію, чому я повинна сама все тягнути, адже якщо чоловік хотів, то він би вже й влаштувався на роботу своєї мрії. Тим паче, що ми навіть не одружені, а просто живемо разом. І невідомо чи будемо ми ще чоловіком та дружиною.
Нещодавно я почала йому про це говорити, а його це обурює й мій чоловік не розуміє, що все ж забезпечувати родину — це повинно бути за чоловіком. Також почали розвиватися на цьому фоні дуже багато сварок та непорозумінь. Зараз то ми живемо разом, але я не розумію як діяти мені далі. Я його дуже сильно кохаю, але терпіти таке ставлення до себе та тягнути на собі всю сім’ю я не хочу, адже я ж жінка.
