Мій чоловік завжди мені дорікав, що я нічого не роблю вдома. А він працює з понеділка по п’ятницю з дев’ятої години ранку до восьмої години вечора і дуже стомлюється. Коли він приходить, то думає, що я увесь день лежу на дивані і нічого не роблю.
Я через його докори постійно злилась, а одного разу вирішила його провчити. Я поїхала до батьків на три дні, а чоловікові сказала сидіти з дітьми.
Коли я повернулась додому, то побачила поламаний стілець у кухні і багато брудного посуду. А коли зайшла у ванну наш молодший син грався корабликами у ванні, а на підлозі було багато води.
Я узяла ганчірку і почала витирати воду на підлозі. Син сказав, що батько пішов до сусідки, бо ми її затопили.
До мене підійшла шестирічна дочка і сказала: “Мамо я їсти дуже хочу! Ми ще як зранку їли, а це вже шістнадцята година”.
Я пішла у кімнату де була ще одна моя дитина. Мій трирічний син поки тата не було спокійно розфарбовував стіни фломастерами.
Через декілька хвилин повернувся мій чоловік. Я у цей час збирала подушки та пір’я, яке лежало на підлозі. Поки мене не було діти кидалися подушками і порвали їх.
– Олегу, ти що робив увесь день? Чому в нас вдома безлад? – запитала я.
– Я старався навести лад у квартирі, але це у мене не вийшло. – стомлено відповів він. – Я тепер розумію, що ти робиш вдень.
Тепер чоловік ніколи мені не дорікає тим, що я нічого вдома увесь день не роблю. Він почав допомагати мені вдома і ввечері він миє посуд та пилососить.
