Мій дід Степан був дуже дивним чоловіком. Він був дуже побожний, не пропускав жодної недільної служби в церкві, кожного тижня один день постив і молився весь день. Словом, він був дуже релігійною людиною. Але це не заважало йому вірити у всякі чудернацькі прикмети й забобони. Ох і сперечалися, бувало, ми з ним з цього приводу. Я намагалася донести до нього, що з точки зору релігії — це гріх. Але дідусь обсипав мене прокльонами й казав, що я ще занадто мала, щоб йому щось перечити.
Батьки на це ніяк не реагували, а дідусь продовжував кожної неділі ходити до церкви, молитися перед іконами, а заодно проводити всякі ритуали.
Дід страшно не любив чорних котів. Бувало, вийде кудись з подвір’я, а йому Мурчик тітки Зіни дорогу перебіжить. Він його обізве різними словами й вертається додому, бо ж чорний кіт дорогу перебіг. Збоку це все виглядало дуже чудернацько. А ще більше дід любив хвастатися, як йому віщі сни сняться. Я ніколи не вірила у таке, але одного разу дідусь втнув таке, що змусило мене прислухатися до його слів.
На день народження друга ми зібралися поїхати відпочити біля річки. Неподалік нашого селища відкрили цілий відпочивальний комплекс, де можна винайняти бесідку біля водоймища і гарно відпочити. В мого друга є машина, от ми й домовилися, що купимо чогось і разом ще з кількома друзями поїдемо туди.
Зранку я прокинулася від того, що дідусь кричав не своїм голосом на маму щось на кшталт: “я її не пущу нікуди!” Я встала і попрямувала на кухню, звідки долинали крики. Дідусь, побачивши мене, подивився на мене дуже страшними очима й сказав, щоб я нікуди не їхала, бо йому приснився якийсь сон, в якому я була в небезпеці. Деталі не уточнював.
Я, звісно, почала з ним сперечатися й наказала не псувати мені настрій цими дурнуватими забобонами, але дідусь тримав мене за руку й просив послухати його й залишитися вдома. А потім він встиг тільки сказати, що йому зле і знепритомнів. Ми викликали швидку. Дідуся забрали в передінфарктному стані. На щастя, все обійшлося. В ту мить я й не думала вже про те, що мала кудись їхати тільки написала подрузі коротке повідомлення, що не поїду з ними, хай відпочивають без мене.
Але ввечері, від сусідки, я дізналася приголомшливу новину, що мої друзі, потрапили в аварію. Якимось дивом всі залишилися живі, хоч машина вилетіла у кювет. Двох друзів забрала швидка з численними переломами, а подруга відбулася легкими забоями.
Так ось, про що говорив мій дідусь… Він зробив все можливе, щоб зупинити мене. Від того часу на все, що говорив дід Степан я вже не так гостро реагувала.
