Нещодавно я зустрівся зі своїм другом, Остапом, та колишнім одногрупником. Ми з ним вже років 5 не бачилися точно. І як виявилося він одружився на дівчині з Японії. Це дуже вразило мене, тому я вирішив дізнатися про всі особливості відносин в такій парі. Все таки це різні країни, різні народи та різні культури. Виховання в країнах Азії кардинально відрізняється від виховання країн Європи.
Про їхні відносини ми говорили десь близько 6-ти годин. І виявляється в їх стосунках не все так безхмарно. В першу чергу в Японії думка батьків для дітей в пріоритеті, тому якщо батькам не сподобається твій партнер то і весілля відповідно не буде.
По-друге – мова. Якщо Остап зміг вивчити японську та став вільно нею говорити, то українська для його дружини все таки була непосильною. Вона знає лише елементарні фрази, які завчила, але розмовляти все одно не може українською. Тому спілкуються вони японською.
Далі виникла проблема з документами. Спершу вони деякий час жили в Японії, проте згодом переїхали до України. І живуть вони так по черзі: то в Японії, то в Україні.
Ще японки не схожі взагалі на українок. Проте я не про зовнішність, а про виховання та життєві переконання й уявлення про сімейні відносини. Вони довго можуть не брати слухавку, не розповідають про проблеми, можуть лише натякати про них, але напряму не скажуть. Хоча думаю, що навіть в Японії це більше залежить від людини.
Якщо говорити в цілому, то так, в таких відносинах є мінуси та проблеми, проте сильне кохання все подолає.
