Мій друг одружився з дівчиною-іноземкою та за стільки часу сімейного життя досі не може звикнути до харчування напівфабрикатами.

Мого друга звуть Андрій. Після закінчення університету він відразу почав їздити на заробітки до Польщі. І якось розповів, що, здається, зустрів свою долю. Там познайомився із чудовою дівчиною, в яку закохався з першого погляду.

Тому через деякий час він і зовсім переїхав до своєї коханої. А через трохи вони вирішили одружитися.

І відразу після переїзду пішло багато часу на адаптацію. Нова країна, нові люди, нові характери, різні менталітети. Знаєте, кататися час від часу туди і постійно бути на роботі – одне, а жити на постійній основі – зовсім інше. Найважче, напевно, було звикати до різниці між нашими людьми і поляками. Там свої правила, закони, манери поведінки.

Звикнути було непросто, адже поляки – неймовірно педантичні. А ще Андрій довго не міг адаптуватися, що тої їжі. Страви зовсім не ті, навіть сіль не така солона. Часом як подумаєш про український смачний борщик, варенички, деруни, то аж плакати хочеться. Дружина його не хотіла освоювати нову кухню, як би коханий у неї не просив. Та і взагалі вона занадто занурена в робочі справи і до приготування їжі ставиться скептично, це не її обов’язки, роби що хочеш, їж що хочеш. Або замовляли постійно їжу в ресторані, або перебивались напівфабрикатами, чаєм з бутербродами.

Щоправда, коли чоловік хворів, то жінка могла приготувати якийсь бульйончик. То друг так розказував, що час від часу прикидався хворим, щоб зайвий раз з’їсти чогось домашнього.

Щодо напівфабрикатів, то для поляків це норма. Андрій казав, що куди в гості не зайде – всюди такі порядки. Нам, напевно, цього не зрозуміти. Як можна зустрічати людей, садити за стіл і приносити не смачненькі голубці, котлетки, картопельку, а підігріті нагетси або пельмені з супермаркету?

Так, це дійсно економить час, але чи потім таке харчування не відзначиться на нашому здоров’ї? Загалом, мені дуже цікаво ось так послухати такого типу історії, адже не віриться, що кордон настільки змінює традиції. Тут так, а там все кардинально інше.

Андрій же каже,що вже не витримує. На стіні повісив великий календар, де відмічає дні до відпустки, на період якої він приїде до матері в Україну і до упаду їстиме мамину домашню кухню.

Оцените статью
Мій друг одружився з дівчиною-іноземкою та за стільки часу сімейного життя досі не може звикнути до харчування напівфабрикатами.