Ми познайомились з Андрієм на день народженні спільного друга. Він дуже розумний, хороший хлопець, але якщо рознервується, то починає заїкатись і дуже сильно. Ми з ним розмовляли та увесь вечір були разом. Згодом хлопець запросив мене на побачення і ми знову зустрілись.
Одного дня ми разом гуляли парком і ми говорили про наше життя, мрії та сподівання, а згодом він мене запитав:
– Тобі не соромно зі мною зустрічатись? Адже я заїкаюсь.
– Ні, для мене це не проблема. Можливо, цей дефект вилікувати можна?
– Це дуже індивідуально одні люди виліковуються, а іншим не вдається. Колись у дитинстві я ходив до логопеда і він сказав батькам, що заїкання пройде само, але так і не пройшло.
– А ти чогось сильно налякався коли був малим?
– Так. Я усім кажу, що собаки, але це не правда.
– А що сталось насправді?
– Це провина моїх батьків.
– Вони кричали на тебе?
– Ні, психологічно знущались. Я нікому про це не розповідав, бо мені соромно признатись.
Ми зупинились і присіли на лавку і він продовжив розповідати.
– Коли я поводився погано мій батько з матір’ю карали мене.
– Як саме?
– Вони заставляли мене одягатись і збирати свої речі, говорили, що відвезуть мене у дитячий будинок назавжди. Мені було дуже страшно, бо я не хотів жити без батьків сам. А коли зібрав усі свої речі, то говорили, що передумали, а якщо я ще раз їх не послухаюсь, то вони мене відвезуть туди.
– Я розумію тебе.
– Я тоді дуже переживав. Спеціально свої речі повільно складав, щоб довше у квартирі бути. Я тоді уявляв самотніх дітей, які живуть у дитячому будинку і мріють мати матір та батька.
– Часто батьки так говорили?
– Так. А одного разу я дуже переживав і почав заїкатись. Батьки спочатку думали, що мені пройде, але згодом зрозуміли, що ні. Відвезли вони мене до лікаря, а він запитав про собаку і чине мене лякали батько з матір’ю? А я нічого не відповів соромно мені було. Ось так я уже багато років заїкаюсь.
– Ти батькам сказав, що це через них?
– Я думаю, що вони й самі здогадались. Ми ніколи про заїкання не говорили. Я їх люблю і тому пробачив їм. Думаю, що вони теж мене люблять. Після того, як я почав заїкатись вони більше не розповідали мені, що відвезуть мене у дитячий будинок. Але мені часто снились жахіття, як батьки мене покидають самого і я прошу їх забрати мене додому. А вони навіть не хочуть зі мною розмовляти, а розвертаються і йдуть геть.
На наступний день я зателефонувала до декількох лікарів і Андрій пішов до них на консультацію. Минуло декілька місяців, але він продовжує заїкатись.
Ми з ним зустрічаємось, а вчора він запропонував мені вийти за нього заміж і я погодилась. Хочу бути йому хорошою дружиною і ніколи не заставляти його хвилюватись.
