Мій наречений боявся запросити свого тата, з яким вже багато років не спілкувався, на весілля. А я відважилася й таємно відправила своєму свекрові запрошення.

Коли ми з коханим планували весілля і складали список гостей, я бачила, що у списку немає однієї людини — батька мого нареченого. Я знала, що у них напружені стосунки, але наближалося наше весілля. Ми запросили всіх, а рідного батька — ні. Від цього мені було якось незручно, адже це, який би він не був, але батько. Тим більше, що у коханого нікого ріднішого вже не було. Я запитала в Олега, чому він не хоче запросити тата на весілля, на що він відповів:

— Я хочу його запросити, але боюся, що він не захоче прийти. Коли мама вигнала тата з дому, мені було 13. Я дзвонив, приходив до нього і хотів чимось допомогти, але тато почав ховатися від мене. Я зрозумів, що у нього своє життя і я йому більше не потрібен. Мені, дитині на той час, потрібен був тато. Нехай він любив випивати, нехай він ніде не працював і тратив всі гроші на випивку з друзями, але я був певний, що він любить мене. Коли я був маленьким, тато няньчився зі мною цілими днями, бо мама на роботі працювала, а уже в старшому віці він завжди знаходив час, щоб вислухати мене. Це була причина, чому я так міцно тримався за нього, але тато розірвав наші стосунки. Боюся, якщо подзвоню йому, він знову не візьме слухавку. І я знову буду себе накручувати й думати, що не потрібен рідному татові. Тому давай більше не починати цю тему.

Після цієї розмови я наважилася таємно відправити запрошення батькові Олега. “Прийде — добре, значить він все ще любить свого сина, не прийде — значить Олег правий”, — подумала я собі.

В день весілля я дуже хвилювалася. Олег ні про що не здогадувався. Коли всі гості по черзі підходили до нас, щоб привітати й вручити подарунок, я помітила, як в ресторан зайшов якийсь чоловік. Це без сумніву був мій свекор, вони з коханим — одне лице.
Олег до останнього його не помічав, а коли тато врешті підійшов, щоб привітати нас, я побачила, як у нього трусяться руки.
Олег був шокований і не зводив з тата погляд. А свекор сказав:

— Діти, дякую, що запросили мене. Я вітаю вас і хочу, щоб ви були щасливі. Я довго не наважувався з’явитися перед тобою, Олег. Синку, пробач мені. Я змінився. Я більше не той нікчема, що був раніше. Тепер ти можеш на мене покластися. Раніше, я дуже погано поводив себе і не був хорошим батьком для тебе, але тепер я став іншим. І ти, Оленко, тепер моя донька. Я хочу, щоб ви повірили мені, я буду робити все, що зможу, щоб бути гідним батьком для вас.

Свекор міцно обійняв нас, вручив подарунок і сказав, що йому пора. Олег стояв у ступорі й не міг нічого сказати. Але коли батько розвернувся й пішов, я сказала чоловікові, щоб наздогнав його.

Їх довго не було, але згодом Олег зайшов у ресторан, а за ним тато. Я не знаю, про що вони говорили, але свекор цілий вечір дивився на нас і протирав хустинкою очі.

Пройшло вже близько півроку. Олег помирився з татом і тепер ми бачимося кожного тижня, він приїздить до нас, допомагає. Я бачу, що чоловік щасливий, значить я все зробила правильно.

Оцените статью
Мій наречений боявся запросити свого тата, з яким вже багато років не спілкувався, на весілля. А я відважилася й таємно відправила своєму свекрові запрошення.