Ще з юних років я неймовірно любила бавитись із дітками. І не раз всім говорила, що коли виросту, то з цим буде пов’язана моя робота. Так і склалося: в 17 я вступила на спеціальність «дошкільна освіта», а відразу після закінчення університету подалась працювати нянечкою. Я вважала, що головне займатися в житті тим, що приносить задоволення. І не важливо, що така професія приносила мені небагато грошей, та я була рада кожен день бачити щасливі дитячі очі. І я тішилась, що сама можу навчити чомусь не одну маленьку особистість, виростити людину.
Та, як і на кожній роботі, на мене чекало й багато не дуже приємного. На початку було важко знайти місце працевлаштування і я почала переглядати різні вакансії на відповідних сайтах. І не встигла я залишити резюме в одній фірмі, мені відразу відписали звідти. А потім і зателефонували.
Співбесіда була призначена на наступний день, я тішилась, що зовсім скоро у мене буде омріяна робота, тому прийшла на зустріч з неймовірно крутим настроєм. Ми про все домовились і, здається, роботодавцям я сподобалась.
Залишалося чекати, коли з’являться клієнти. Десь за тиждень мені зателефонували із пропозицією від одної сім’ї. Малюку було всього півтора рочки . Спочатку ми домовились про зустріч у кафе з самими батьками, а потім мали поїхати на знайомство із Тимофійком.
Перше враження я, напевно, справила хороше, адже дитина відразу до мене потягнулась, чудово прийняла. Не минуло й декількох хвилин, як хлопчик попросився до мене на ручки. Тому батьки відразу зрозуміли, що я ідеально підходжу на роль няні для їх малюка. І я також була щаслива підходити цій сім’ї.
Особливих питань я не ставила для батьків, адже багато уже мала контакту саме з такими за віком дітьми, тому нічого не стала розпитувати. Якщо щось буде незрозуміло, то тоді поцікавлюсь.
Та й що я там можу не знати? Тут головне дотримуватись основних правил гігієни та режиму дня. Перший робочий день загалом закінчився для мене дуже навіть чудово. Я приїхала додому повністю задоволена.
Та ввечері мені зателефонувала молода матуся і з тривогою почала запитувати у мене, чим я купала дитину.
Я відповіла, що скористалась милом, яке лежало біля ванночки. Та мені ніхто нічого не відповів, жінка зітхнула і кинула слухавку. Потім виявилось, що у Тимофія алергія на мило і не потрібно було брати його. Я була у відчаї, та не розуміла, чому всю вину перекладають на мене. Батьки прекрасно знали про цю особливість і навіть не попередили. Я ж не могла перепитати кожну деталь. Тим більше, те мило вже лежало у ванній кімнаті, я не зі свого дому його присунула.
На щастя, із дитиною все було добре, лікарі швидко зреагували. А для мене випадок закінчився досвідом, що не потрібно так легковажно ставитися до роботи. Краще відразу перепитати всі дрібниці, щоб потім не опинитися у такій ситуації. І не відповідати за чиєсь життя.
Мій перший день в ролі нянечки минув чудово. Та ввечері мені зателефонувала матір дитини і поставила питання, яке змусило мене тривожитися.
