Мій син потрапив у п0гaнy сім’ю. Одного разу я приїхав і на власні очі побачив усе! А сусідка мені проговорилася, що мій Микола вже не один раз на вулиці ночував, бо його вигaHяли з хати.

Ми з дружиною все життя прожили в місті. Жили скромно, мали двокімнатну квартиру, працювали й виховували двох синів. Коли діти виросли, моя жінка захворіла і померла. Я залишився сам.

Старший син, Василь, поїхав на заробітки за кордон, а молодший — Микола, захотів одружитися. Зустрів дівчину з села і надумав піти жити до неї. На перший погляд, все виглядало добре, молоді, здорові, все життя попереду.

У селі, в тій хаті, куди пішов мій син, жила ще старша сестра із дітьми (розлучена) і стара мама. Сім’я велика, але дружна. Синові все подобалося. Відсвяткували весілля та й стали жити.

Через якийсь час дізнаюся, що в сім’ї панує випивка. Пригощаються всі, жінки теж. А після того, як пригостяться — полюбляють битися. В основному б’ють зятя, мого сина. Один раз так йому дісталося, що ледве відійшов. Мені спочатку не вірилося, але, як виявилося, ці всі чутки — правда.

Коли старший син повертався додому з-за кордону, то навідувався в село до брата. Приїжджав звідти та казав, що Миколі там дуже подобається. Казав, мовляв, тату, не переживайте, там все добре. Але чомусь жодним слівцем не промовився, що Микола себе погано почуває. Я віддав хлопця молодого, здорового і не підозрював, що могло щось статися. Але, як виявилося, це був тільки початок.

Дізнавшись про нездоровий спосіб життя мого Миколи у тому селі, я став дуже нарікати на Василя. Той, знаючи про ту біду, в яку втрапив його брат, не забив тривогу, щоб швидше забрати його додому з тої хати!

Мені прийшлося на свої очі застати те побоїще! Речі сина збирати не довелося, вони вже давним-давно були приготовлені й валялися за порогом хати. Як мені сказала сусідка, це у них вже був такий ритуал, кожного разу як щось не так, виганяти його з дому і викидати всі його речі. Навіть проговорилася, що мій Микола не один раз на вулиці ночував. Я взяв сина під руку, позбирав його одяг і ми поїхали з того села.

Я ще довго доглядав сина, лікував, повертав до здорового глузду. Він знову познайомився з дівчиною, приглядається до неї. А я хвилююся, щоб знову не вляпатися в таку ситуацію. Бо ж матері немає — тільки я несу відповідальність, щоб він не потрапив у ще якусь біду і жив щасливо. Микола ще дуже молодий, а вже має такий поганий досвід. Переживаю, щоб він знову не повернувся до тої жінки в село.

Як вберегти сина, не знаю. Багато розмовляю з ним про цінність здоров’я і надіюся, він мене розуміє. Хочеться цьому вірити.

Оцените статью
Мій син потрапив у п0гaнy сім’ю. Одного разу я приїхав і на власні очі побачив усе! А сусідка мені проговорилася, що мій Микола вже не один раз на вулиці ночував, бо його вигaHяли з хати.