Володя, мій син, з тренування завжди повертався доволі пізно додому. Так, я хвилювалася. Але іншого виходу не було.
Одного вечора він повернувся з розбитим обличчям і розірваною курткою. Я одразу впала в істерику. Він наче дорослий підійшов до мене і поставив руку на плече:
-Ма, не хвилюйся все нормально. Я дівчину врятував, заспокоював він мене.
-Яку ще дівчину? Ти про що? – не вгавала я.
-Вийшов на зупинці. На вулиці зовсім пусто. Буквально за сто метрів від зупинку почув благання про допомогу і крик. Я ні на мить не задумуючись кинувся на допомогу. Відняв від бандюків рюкзак, який вони поцупили в молодої панянки. Розумієш?.. (трохи розхвилювався Володя). А вони обидва накинулися на мене. Я ж тренований. Сама знаєш. Одного поклав одразу. Інший виявився сильнішим. Трохи повозився з ним. Ось і результат.
У сина була розсічена губа. Синяк під оком і розірвана куртка. Я не повірила одразу в цю історію. Про себе подумала, з кимось не поділив чогось і побився. Чомусь не вірила в його великодушність. Він ще зовсім юний для такого. Всього сімнадцять.
Трохи заспокоїлася. Обробила перекисем рану і пішли спати. А наступного дня в двері нам подзвонили. Відчинила – поліція.
-От і маю рятівника, – про себе подумала. Однак дільничний попросив дозволу поспілкуватися з Володею.
Виявилося, мій син справді герой. Врятував дівчину від пограбування. У рюкзаку в неї була велика сума. Ці гроші вона зібрала як волонтер для допомоги маленькій дівчинці, що хворіла на CМА.
Я гордилася за сина і водночас ще більше почала за нього хвилюватися. Поліціянт заспокоїв, повідомивши, що цих двох злочинців спіймано. Власне, він прийшов, щоб син дав їм характеристику і вибрав їх серед інших фото. Дані підтвердилися.
Мій син був справжнім мужчиною! Я була горда за нього.
