Моя старість минає не так, як я собі уявляла. Завжди вважала, що в мене вона минатиме як у моїх батьків, яких я навідувала щомісяця і регулярно листувалась з ними. Думала, що мій син Олексій приводитиме внуків і я буду бавитись з ними на старі роки, однак поки не довелося.
Олексій ще змалечку був розумний і талановитий. Я завжди пишалась таким сином: відмінник в школі, студент року з червоним дипломом, магістр одного з найпрестижніших німецьких вишів. Чи думала я, бухгалтер кооперативу у своєму місті, що в мене народиться такий син. Вже у 25 він зробив капітальний ремонт в моєму домі й оплачує комуналку на рік наперед, що я навіть квитанцій не бачу.
Батько на жаль помер ще коли він був дитиною, тому виховувала Олексія фактично сама. Наша сім’я була не дуже бідна, але й не заможна до того часу, поки Олексій не став працювати на американську компанію, яка фінансується Арабськими Еміратами. Він син займає там якусь важливу посаду.
Все йшло чудово, якби не одне але. Він так зайнятий кар’єрою, що досі неодружений. І через свою роботу навіть забуває про рідну матір. Він забезпечив мене всім, крім свого особистого часу! Я звісно вдячна йому за те, що будь-яке моє фінансове прохання відразу задовольняється, але його уваги з кожним разом моїй персоні все менше й менше. Нещодавно взагалі заявив, що йому достатньо зі мною хвилину в тиждень спілкуватись.
Минуло 2 роки з моменту, коли я на власні очі бачила свого сина. Я живу в розкішному домі з оплаченою комуналкою нікому не потрібна! Краще б його кар’єра зазнала краху й він повернувся додому. Звісно, про таке не можна мріяти, але я хочу внуків і уваги, а з його роботою навряд чи щось з моїх бажань отримаю.
