Я послизнулась, впала і зламала ногу і мене потрібно було завести у лікарню, а син сказав, що не має часу.

Мій син згадує про мене тільки коли йому щось потрібно. Одразу телефонує і просить про допомогу. Таке враження, що якщо у нього все добре, то я йому непотрібна. Мені не подобається таке його ставлення до мене, я хочу з ним спілкуватися не тільки коли йому щось потрібно від мене.

У дитинстві Іван був слухняним хлопчиком. Ми з його батьком робили все, щоб у нього було щасливе дитинство. Ми приділяли йому багато уваги, кували йому дорогі іграшки і одяг. Я з сином проводила багато часу, бо хотіла, щоб він відчував себе потрібним та щасливим.

Батько Івана помер сім років тому, синові тоді було двадцять шість років і він встиг закінчити університет, знайти роботу та одружитися. Невістка у мене дуже добра, розумна і працьовита. Син декілька разів жалівся на неї, але я його заспокоїла і сказала, що у нього хороша дружина.

Коли народилась онучка, то я допомагала синові і невістці доглядати за дитиною. Наталя хотіла вийти на роботу, бо вони узяли в кредит квартиру, їм потрібні були гроші і тому я погодилась сидіти з онучкою. Молоді люди багато працювати, тому я увесь день доглядала за дитиною.

Я тоді була на пенсії, тому мала багато вільного часу і могла бути з онучкою. А коли Василина пішла у дитячий садок, я забирала її додому і сиділа з нею коли вона хворіла. Син і невістка продовжували багато працювати, бо потрібно було віддати кредит.

А потім онучка пішла в школу, її батьки виплатили кредит і мої послуги стали непотрібні. Тепер син до мене не телефонує і не хоче приїжджати у гості. Я розумію, що у нього своя сім’я і він немає на мене часу, але можна раз у місяць до мене приїхати і час від часу телефонувати. Коли я до нього телефоную, то він злиться, йому не цікаво зі мною говорити. Я відчуваю, що він холодно ставиться до мене. Я не хочу бути тягарем для нього, тому усе роблю сама і не прошу у нього допомоги. Коли йому щось від мене потрібно, то він одразу до мене телефонує і з радістю зі мною говорить. Він може попросити посидіти з онучкою чи гроші.

Я ніколи йому не відмовляю, бо він мій син. А коли не потрібно моєї допомоги, то він зі мною не хоче спілкуватися і мені через це дуже образливо.

Одного разу я послизнулась і впала. Я зламала ногу і мене потрібно було завести у лікарню, а син сказав, що не має часу. Мені допомогла сусідка, вона відвозила мене до лікаря і готувала мені їсти, бо я не могла ходити і доглядала за мною. Я тоді вирішила, що більше з Іваном спілкуватись не буду, я зрозуміла, що я йому байдужа.

Зателефонував син до мене через чотири місяці після того, як мені зняли гіпс. Я слухавку не взяла. Він декілька разів телефонував, а потім написав смс-повідомлення: “Мені потрібна була твоя допомога, а ти ігноруєш мене. Ти – безсовісна”. Він навіть не подумав, що щось сталось, а вирішив, що я спеціально не хочу йому допомагати.

Я колись усе робила для сина, а тепер залишилась сама і нікому непотрібна. Ось така його вдячність за мою любов і турботу.

Оцените статью
Я послизнулась, впала і зламала ногу і мене потрібно було завести у лікарню, а син сказав, що не має часу.