У мене велика трикімнатна квартира. Я живу одна і мені подобається бути на самоті.
Декілька днів тому мій син сказав мені, що він хоче переїхати до мене зі всією своєю сім’єю. Він переконує мене, що мені так буде краще. Каже, що невістка буде допомагати мені на кухні.
Я розумію, що квартира у мене велика. Нам усім вистачить місця і я буду кожного дня бачити своїх онуків. Але я впевнена, що мені буде некомфортно, якщо мої рідні будуть жити зі мною. Мені прийдеться допомагати їм і змінити свій звичний розклад життя. А я цього не хочу робити.
Я люблю тишу, спокій і мені добре одній. Я завжди читаю книги у тиші, а коли родичі будуть зі мною жити, то я цього не зможу робити.
Якщо невістка, син і їхні діти переїдуть до мене моє життя стане іншим. Я не зможу спокійно сидіти у кухні та пити чай, буде черга у ванну. Для чого мені зайві клопоти?
Я хочу прожити свої останні роки життя у спокої. Я не хочу проблем і переживань. Я не хочу сваритись з сином та невісткою, але своє життя я не хочу змінювати.
Я завжди не любила шуму і великих компаній. Я з дитинства завжди була сама. Я могла декілька годин складати кубики і конструктор. Я не ховаюсь від людей, у мене багато подруг, але я люблю бути на самоті.
У мене багато хобі і тому ніколи не буває сумно.
Я не вірю в те, що я зможу нормально жити з сином і її сім’єю. Ми будемо часто сваритись і нервувати один одного. Але як делікатно сказати синові, що я не хочу, щоб вони до мене переїжджали?
