Мій внучок звик залишатися зі мною і категорично відмовляється йти додому. Через це влаштовує істерики. Син з невісткою винять у всьому мене, але я не розумію, в чому моя провина!

Знали б ви, як я раділа звістці про вагітність моєї невістки. Це був ледь не найщасливіший день в моєму житті. Я вже дуже давно хотіла внуків. Через 9 місяців на світ появився мій внучок Назар. Я хотіла назвати його по-іншому, але мене ніхто не слухав. Назвали так, як захотіла невістка. “Хай буде так, головне, щоб здоровий був” — думала я собі.

Я так люблю свого внучка, що з перших днів я бавила його, замінюючи маму. Назар часто й надовго залишався зі мною та чоловіком, в нашому будинку. Здебільшого через те, що діти живуть зовсім недалеко від нас, на сусідній вулиці. Коли Назар був у нас, син з невісткою приходили, побавилися з дитиною і йшли додому, а внучок залишався з нами. Всі були задоволені та ні в кого не було ніяких претензій.

Внучок звикав до мене і, коли йому виповнилося 2 роки, він чітко знав, що він бабусин і хоче жити зі мною. Я не могла натішитися його першими кроками, першими словами, а зараз тішуся першим буквам, які мій розумний хлопчик з легкістю вже пише. Він дуже гарна і цікава дитина. Йому зараз 4 роки. Любить малювати, ліпити з пластиліну, вчити віршики, писати букви, а ще, щоб я читала йому казки.

Все здається просто чудово у нас, але з’явилася одна проблема. Назар категорично відмовляється йти додому. Коли мені треба йти на роботу, це перетворюється на якусь катастрофу. Дитина вередує, плаче, кричить, не підпускає батьків до себе, ховається під стіл. Мій син з невісткою у всьому звинувачують мене. Кажуть, що я погано на нього впливаю, все йому дозволяю і занадто багато балую. Я цього не заперечую, кажу, що маленьку дитину треба трохи побалувати, бо як піде в школу, там вже часу на таке не буде.

Я вважаю, що дітям до 5 років треба створити умови для розвитку. Це і розвивальні ігри, і мультфільми, і спілкування з ровесниками, і час для самостійної гри наодинці з іграшками, і читання книжок. Я це все стараюся дитині забезпечити і йому цікаво зі мною. А молоді батьки кожну вільну хвилину, яку можуть з дитиною провести, в телефоні зависають, залишаючи дитину на самоті з собою. Я говорю їм, що про телефони вдома треба забувати та більше з дитиною займатися, яка росте і потребує уваги постійно. А діти вважають, що дитина від народження має бути самостійною.

Хай буде так, але не треба тоді дивуватися, що внук тягнеться до бабусі з дідусем. А тепер я винувата і я погана, бо дуже люблю свого внука й люблю з ним час проводити?

Оцените статью
Мій внучок звик залишатися зі мною і категорично відмовляється йти додому. Через це влаштовує істерики. Син з невісткою винять у всьому мене, але я не розумію, в чому моя провина!