Моя мати колись була одружена на іншому чоловікові і у неї є син від цього шлюбу. Мій батько виховував його і навчив усього, що він уміє. Вони разом ремонтували, рибалили і він навчив його водити машину.
Коли Олегу виповнилось двадцять років його дівчина народила дитину і померла під час пологів. Ми допомагали йому доглядати за дитиною. Я ходила з нею гуляти в парк, ми з мамою одягали її і годували.
Брат не міг знайти хорошої роботи, тому вітчим йому допомагав матеріально. Він навіть його прописав у нашій квартирі, бо ставився до нього, як до сина. Ми усі любили Олега і допомагали йому.
Декілька місяців тому він знайшов хорошу роботу і почав непогано заробляти. Він почав зустрічатись з своєю колегою. Його дочці уже виповнилось шість років.
Чотири місяці тому Олег переїхав на орендовану квартиру, а через деякий час вирішив справити весілля.
Мій батько дав гроші братові на весілля, щоб він ні в чому собі не відмовляв. Він замовив дорогий ресторан, музикантів і тамаду. Ми з батьками вирішили подарувати молодим гроші і сервіз.
За декілька днів до весілля брат зателефонував до матері і сказав, що запрошує її на весілля, але вона має прийти без мене і чоловіка. Мені було образливо, я не розумію чому він так вчинив.
Мені було жаль батька, який постійно допомагав братові. Він любив його, як рідного сина. Чесно кажучи я завжди ревнувала батька до Олега, мені здавалось, що він його більше любить, ніж мене.
Матері теж було образливо, тому вона не узяла на весілля грошей, які ми планували подарувати, а тільки сервіз. Вона прийшла в РАЦС і привітала сина, а потім повернулась додому. Їй не хотілося веселитись без нас.
Ось так мій брат подякував мені і моєму батькові за добро, яке ми для нього зробили.
