«Мінімальну пенсію отримують тільки нероби та ледацюги. Ось вони й жаліються»

Вчора ввечері я вийшов на балкон пок урити. Мій балкон виходить на внутрішню частину нашого двору. Там стоїть столик, де кожного дня збираються старожили нашого будинку й обговорюють найгостріші соціальні питання нашого суспільства. Як ви вже напевно здогадалися, під старожилами я маю на увазі стареньких бабусь та дідусів.

Того вечора головним їхнім питанням було підвищення пенсії на одну гривню. Старенькі бабусі жалілися, що більше схоже на знущання з них, ніж перерахунок. «Як можна вижити на такі гроші, от якби ості депутати спробували хоч день прожити на наші гроші».

Але тут почав виступати старий дідусь. Він жив навпроти моєї квартири і я його добре знав. У минулому він був військовим. Все життя прослужив прапорщиком.

«Мінімальну пенсію отримують тільки нероби та ледацюги. Ось вони й жаліються. В мене все добре»

Звісно ж, що в нього все було добре. Я знав, що він все життя потрохи виносив зі складів все, що погано лежало, а зараз він розповідає казки про те, що важко працював. А насправді ж він впевнений в тому, що заробив свою підвищену пенсію. Мене аж зло бере коли я згадую свою маму, яка все життя працювала у колгоспі та гнула спину й отримую півтори тисячі.

Оцените статью
«Мінімальну пенсію отримують тільки нероби та ледацюги. Ось вони й жаліються»