Мого сина перетворили у «гидке каченя» у нашому дворі

Коли моєму синові було чотири місяці я стала матір’ю одиначкою. Чоловік не витримав батьківства та сімейного життя. Одного дня він просто не повернувся додому. В мене не було тоді часу сумувати та вдаватися в питання. Чому? Як? Для чого? Для мене не існувало. Єдине, про що я в той момент думала — це мій син. В ньому було все моє життя.

Мені не було від кого чекати на допомогу. Мої батьки жили далеко. Мама чоловіка не захотіла мене знати ще до народження сина. Гадаю, що вона була на сьомому небі від щастя, коли дізналася, що її синок мене покинув. Тож я одразу почала шукати роботу. Син залишався з сусідкою. Та коли працедавці дізнавалися, що я мати одиначка, то я неодмінно чула стереотипне «Ми вам зателефонуємо». Єдине, на що я могла розраховувати – це місце швачки на місцевій фабриці одягу. Я мала навички, тому мене одразу взяли. Весь час, поки мене не було син залишався з моєю сусідкою, яка також нещодавно народила. Я була молочною мамою для її дочки.

Так минули роки. Коли синові виповнилося шість років я почала його залишати самого вдома. Він з дитинства звик бути самостійним. Поки прийшла черга на дитячий садочок, то він вже пішов до школи. Одного разу, коли я була вихідна до нас прийшли батьки хлопчика з яким у дворі постійно грався мій син. Вони почали жалітися, що він його побив. Я сказала, що розберуся. А ввечері син розповів як все сталося. Він не виправдовувався. Знав, що вчинив погано, але пояснив причину. Той хлопчик казав йому, що я погана мама раз не можу купити йому гарні іграшки та новий одяг.

Я не стала його карати. А з того часу серед батьків нашого двору укорінилася думка про те, що я погана мама й мій син розбишака. Вони навіть забороняли йому гратися зі своїми дітьми. Я пояснювала йому, що так роблять тільки недалекі люди. А діти так взагалі жорстоко з нього насміхалися та знущалися.

Минули роки. Син на відмінно закінчив школу. Й це без моєї допомоги та репетиторів. Самостійно вступив до університету, а потім отримав роботу. Й зараз, коли я бачу батьків тих дітей, які сміялися з мого сина мені приємно бачити їх заздрісні очі. Мій син, якого я не знала як виховувати, для якого я була «поганою мамою» добився значно більше ніж їхні діти. Я пишаюся ним.

Оцените статью
Мого сина перетворили у «гидке каченя» у нашому дворі