Мій чоловік, не побоюся цього слова, майстер на всі руки. Він — будівельник. Вміє робити все, що стосується ремонту, сантехніки й навіть опалення. І, відповідно, заробляє на цьому гроші. А ще він постійно чомусь новому вчитися, розвивається у своїй сфері. Для нього це дуже важливо, бо він сподівається колись відкрити свою конторку, сформувати бригаду і разом працювати.
Робота у нього не постійна. Є місяці, що від замовлень відбою немає, кожен день розписаний. А буває й таке, що роботи стає менше. Тоді він погоджується на пропозиції своїх друзів, йде підробляти до них.
Ближче до діла. Батьки мої затіяли ремонт у хаті. Тато повернувся із заробітків, привіз гроші. І, як довелося шукати майстрів, вибір впав на мого чоловіка. Та й не зручно когось чужого кликати, коли є зять, який все може зробити. В Юри в тому місяці було багато замовлень, але він як дізнався, що треба батькам помогти, без роздумів відмовся від всього й приїхав до них. Мама сказала, що вони будуть платити Юрі, як майстрові. Бо він, як-не-як, від замовлень відмовився, а натомість приїхав до них. Чоловік спочатку сказав, що грошей не буде з батьків брати, але мама його переконала. Я навіть зраділа, що не довелося їм на це натякати, що вони самі це зрозуміли.
Близько місяці Юра кожнісінького дня, окрім неділі й великих церковних свят, їздив до моїх батьків. На матеріали батьки гроші давали, тут скаржитися не можу. Чоловік переробив їм ванну кімнату, нову сантехніку встановив, все під’єднав. Потім кухню переробив і ще купу всякої роботи. Від тата він не дочекався ніякої помочі. Жалітися не міг, бо сам на це погодився. Але зрештою, тато цілими днями вдома, та поможи хоч стінку кухонну монтувати, подай той самий молоток чи викрутку. Ні, все це Юра робив сам. А тато по-господарськи ходив по подвір’ю і розказував сусідам, скільки всього він робить в домі.
В останній день, коли чоловік закінчив з ремонтом, коли залишилися тільки косметичні правки, він сподівався отримати гроші за пророблену роботу. Тато дав йому дві тисячі гривень і сказав, що решту пізніше дасть, бо не має при собі. Щоб ви розуміли, ці гроші навіть витрати на бензин не покрили. Чоловік кожен день їздив до батьків на своїй машині й своїм коштом заправляв машину.
Пройшло вже 4 місяці. Батьки щасливо живуть в домі з шикарним ремонтом, тішаться, а гроші моєму чоловікові так і не заплатили. А він такий у мене, дуже благородний знаєте. Якщо не дали, то він сам ніколи не попросить, не стане випрошувати. До чого ці подвиги зараз, не розумію. Він за цей місяць, що гарував у моїх батьків, міг заробити реальні гроші, ми б могли на якийсь відпочинок поїхати, сезон як-не-як. А натомість ні не відпочили, ні грошей не отримали, тільки в мінусі залишилися.
Батьки мене просто шокували. А ще нещодавно братові рідному на машину кілька тисяч доларів дали. Я чесно, не розумію, що коїться. Як так можна взагалі? Що робити!?
Висновок у мене такий: ніколи більше не дозволю чоловікові працювати на рідних людей. Мені прикро за нього, та й думаю, йому теж. Він стільки замовлень хороших втратив через батьків…
