Моїх батьків і маленького братика не стало. Виною тому автокатастрофа. Єдина людина кому я був не безрозлічен в той момент, це наша сусідка. Вона забрала мене до себе

У дитинстві я був дуже щасливим і у мене було все, що я захочу. Мої батьки були дуже забезпеченими людьми і ми жили у достатку. У мене ще був на п’ять років молодший брат.

Моя мати була із багатодітної сім’ї і тому тіток та дядьків у мене було вдосталь.

Батьки завжди радо приймала гостей, тому майже кожного тижня у нас вдома хтось був з родичів. Мені здавались, що у моєї матері дуже хороші стосунки з братами і сестрами. Вони завжди добре ладнали і мали багато спільних тем для розмов.

Інколи бувало так, що родичі позичали у моїх батьків гроші і чималеньку суму. Я чув, що батько матері говорив, що мої тітки і дядьки беруть у борг, а гроші не повертають та просив поговорити з ними. Але моя мати відповідала, що це її рідні і вона з ними поговорить, але чекати буде стільки їм потрібно, бо не хоче псувати з ними стосунки. Моя матір була дуже доброю жінкою і завжди старалась допомагати іншим.

Мені виповнилося одинадцять років коли мій братик та батьки загинули у автокатастрофі.

Я був у розпачі і декілька днів плакав. Ще вчора у мене були батько і матір та маленький братик, а сьогодні я залишився один.

У день коли загинули мої батьки я був у школі, а батьки з Назарчиком їхали до лікаря у машині. Чесно кажучи, я хотів би щоб вони були живі, а якщо їх немає, то без них я не хотів жити. Думав, що краще б я загинув у тій аварії разом з ними.

Мене мали забрати у дитячий будинок і я вирішив подзвонити до сестер і братів своєї мами, щоб вони мене забрали до себе. Але родичі знайшли багато причин, щоб не піклуватись про мене. Були й такі, що говорили що мені буде добре у дитячому будинку, тому вони роблять мені послугу коли відмовляються забрати мене.

Коли я збирав речі до мене прийшла моя сусідка і сказала, що якщо я хочу, то можу жити в неї. Я Марію Олександрівна знаю ще з дитинства, ми з її сином дружимо і є однолітками та ходимо в один клас.

Я погодився і переїхав жити до сусідів. Вони зробили усі необхідні документи і я став офіційно їх сином.

Моя нова родина не була такою заможного, як були мої рідні батьки. Ми дуже економили, але я бачив, що як би складно моїм новим батькам не було вони завжди підтримували один одного.

Виявилось, що моя рідна матір колись допомагала їм фінансово, тому Марія Олександрівна вважає своїм обов’язком виховати мене.

Вони оплачували гуртки з англійської мови та карате. Я їм говорив, що не потрібно мені гуртків, що я можу обійтися і без них. Але нові батьки стояли на своєму і говорили, що якщо я багато років відвідував гуртки, то і буду продовжувати це робити. Вони не хотіли, щоб я страждав через їхнє складне матеріальне становище.

Мої прийомні батьки ставилися до мене так само добре, як і до рідного сина. Я відчував, що вони мене люблять та турбуються про мене. Батько з матір’ю багато працювали, щоб ми з братом мали все необхідне і я за це їм дуже вдячний.

Я виріс і зараз працюю на хорошій роботі. У мене є своя квартира та машина. Я дуже добре заробляю. Недавно я одружився і моя дружина чекає на дитину.

Зараз я допомагаю своїм прийомним батькам: кожного місяця даю їм гроші і недавно оплатив їм відпочинок в Карпатах. Нехай відпочивають, бо вони заслужили.

Я дуже їм вдячний, що вони колись всиновили мене, бо я отримав хорошу сім’ю та брата з яким і досі добре спілкуюсь. Ми з ним зустрічаємось часто та говоримо про своє життя.

Недавно мої родичі з’явилися, напевно, почули, що я добре заробляю. Дзвонять та запрошують мене в гості, а я не піду. Потрібно було швидше думати, тоді коли я залишився без батьків вони мене знати не хотіли, а тепер я їх також бачити не хочу.

Зараз я дуже радий, що у важкий момент мені допомогли хороші люди і зараз я маю чудових батьків та брата, які люблять мене.

Оцените статью
Моїх батьків і маленького братика не стало. Виною тому автокатастрофа. Єдина людина кому я був не безрозлічен в той момент, це наша сусідка. Вона забрала мене до себе